23 вересня 1939 року в Лондоні помер Зигмунд Фрейд — засновник психоаналізу та один із найвпливовіших мислителів ХХ століття. Його смерть стала символічним завершенням епохи, яка докорінно змінила підхід до вивчення людської психіки.
Фрейд народився 1856 року у Фрайберзі, Австрійська імперія, а більшу частину життя провів у Відні. Його кар’єра розпочалася як у лікаря-невролога, проте саме інтерес до несвідомого привів його до створення методу психоаналізу. Він розробив концепцію, згідно з якою поведінку людини визначають глибинні потяги, травми та дитячий досвід. Основним інструментом стали вільні асоціації та аналіз сновидінь, що дало можливість виявляти приховані конфлікти особистості.
Серед ключових праць Фрейда — «Тлумачення сновидінь» (1900), «Три нариси з теорії сексуальності» (1905), «Я та Воно» (1923). Його ідеї, попри численні дискусії, справили глибокий вплив на психологію, літературу та мистецтво.
Фрейд був одружений з Мартою Бернайс, у подружжя народилося шестеро дітей. Найвідомішою стала його донька Анна Фрейд, яка продовжила справу батька та розвинула дитячий психоаналіз.
Спадщина Фрейда залишається предметом наукових суперечок, але безсумнівно визначила подальший розвиток гуманітарних наук.