10 лютого 1258 року монгольські війська під проводом Хулагу-хан захопили Багдад, завершивши кількатижневу облогу, що тривала з січня. Місто, яке протягом століть було політичним, релігійним та інтелектуальним центром ісламського світу, капітулювало перед армією Монгольської імперії майже без шансів на порятунок.
Падіння Багдада означало фактичне знищення Аббасидський халіфат. Під час захоплення міста загинув халіф аль-Муста‘сім, що стало символічним і політичним кінцем багатовікової династії. Разом із правлячою елітою були знищені адміністративні структури, бібліотеки та освітні установи, які уособлювали «золоту добу» Багдада.
За свідченнями хроністів, місто зазнало масштабних руйнувань і масових вбивств мирного населення. Наслідки облоги мали довготривалий характер: Багдад утратив статус головного центру ісламської цивілізації, а політична вага регіону суттєво зменшилася. Подія 1258 року вважається однією з найкатастрофічніших в історії Близького Сходу й переломним моментом, що завершив цілу епоху середньовічного Сходу.