26 грудня 2004 року світ зіткнувся з однією з найтрагічніших природних катастроф XXI століття — руйнівним цунамі в Індійському океані.
Ранок, який у багатьох країнах припадав на різдвяні канікули, почався з потужного підводного землетрусу магнітудою близько 9,1–9,3 біля узбережжя Суматри в Індонезія. Підземні поштовхи тривали кілька хвилин, але їхні наслідки виявилися катастрофічними. В океані сформувалися гігантські хвилі, які з неймовірною швидкістю рушили до берегів.
Найсильніше постраждали прибережні райони Шрі-Ланка, Індія та Таїланд. Цунамі зносило житлові квартали, готелі, дороги й порти. Люди часто не усвідомлювали небезпеки: океан відступав, а за кілька хвилин повертався стіною води, що не залишала шансів на порятунок.
Загалом стихія зачепила понад 14 країн. Кількість загиблих перевищила 230 тисяч осіб, мільйони людей залишилися без домівок і засобів до існування. Трагедія оголила критичну відсутність систем раннього попередження в регіоні та змусила міжнародну спільноту переглянути підходи до безпеки прибережних зон. Цунамі 2004 року стало гірким нагадуванням про масштаб сили природи й високу ціну людської неготовності.