Медаль Пошани

12 липня 1862 року президент США Авраам Лінкольн підписав закон про заснування армійської версії Медалі Пошани — найвищої американської нагороди за військову доблесть. Раніше, у грудні 1861 року, Конгрес уже запровадив аналогічну нагороду для Військово-морських сил, а новий акт поширив її на солдатів Армії США та добровольчі формування, що воювали у Громадянській війні.
Перший статут передбачав нагородження рядових і сержантів, які особливо відзначилися хоробрістю в бою та військовими якостями під час придушення повстання Півдня. Згодом правила неодноразово змінювалися. Сьогодні Медаль Пошани вручають лише за виняткову мужність і відвагу, проявлені з очевидним ризиком для життя понад межі службового обов’язку під час бою проти ворога США. Нагороду від імені Конгресу вручає президент.
Від часу заснування Медаль Пошани отримали 3 536 осіб, хоча загальна кількість вручених медалей становить 3 555: дев’ятнадцять військовослужбовців нагороджувалися двічі. Найбільше відзначень припало на Громадянську війну.
Серед найвідоміших кавалерів — генерал Дуглас Макартур, нагороджений за оборону Філіппін у 1942 році; президент Теодор Рузвельт, відзначений посмертно за атаку на пагорб Сан-Хуан під час іспано-американської війни; а також льотчик Джиммі Дуліттл, керівник знаменитого нальоту на Токіо 1942 року. Медаль Пошани стала не лише символом військової звитяги, а й важливим елементом американської історичної пам’яті.

Підпишись і отримуй контент першим!