9 жовтня 1963 року в Італії сталася одна з найтрагічніших техногенних катастроф XX століття — катастрофа на греблі Вайонт.
Близько 22:39 величезний масив гірської породи зійшов зі схилу Монте-Ток у водосховище Вайонт на півночі країни. Обсяг зсуву оцінюють приблизно у 260–300 млн м³. Падіння такої маси породи у вузьке водосховище спричинило гігантську хвилю, яка перелилася через греблю та ринула в долину.
Основний удар припав на містечко Лонгароне, яке було практично знищене за лічені хвилини. Постраждали також кілька сусідніх поселень. За офіційними даними, катастрофа забрала життя 1 917 людей. Близько 400 тіл так і не вдалося знайти.
Парадоксально, але сама аркова гребля Вайонт, одна з найвищих у світі на той час, витримала удар і майже не зазнала пошкоджень. Катастрофу спричинило не руйнування споруди, а перелив величезної маси води через її край.
Трагедія стала особливо резонансною через те, що небезпека зсувів у районі була відома ще до катастрофи. Вайонт залишився трагічним прикладом того, якою високою може бути ціна недооцінки природних ризиків під час реалізації масштабних інженерних проєктів.