7 липня 1917 року у Великій Британії офіційно почав діяти Women’s Army Auxiliary Corps — Жіночий допоміжний армійський корпус. Він став першим підрозділом, до якого жінок приймали для служби у складі британської армії не лише як медичних сестер.
Створення корпусу стало відповіддю на виснажливу Першу світову війну. До 1917 року британська армія гостро потребувала поповнення на фронті, тоді як значна кількість чоловіків залишалася на тилових посадах: у канцеляріях, майстернях, кухнях, складах і транспортних службах. Влада вирішила залучити жінок до цих робіт, щоб звільнити військовослужбовців для бойових частин у Франції та Фландрії.
Учасниці корпусу працювали друкарками, телефоністками, кухарками, механіками, водійками, працівницями складів і адміністративних служб. Вони не брали участі у боях, однак їхня праця безпосередньо забезпечувала функціонування армії. Частину жінок направили до Франції, де вони служили поблизу зони бойових дій.
У квітні 1918 року корпус отримав покровительство королеви Марії та був перейменований на Queen Mary’s Army Auxiliary Corps. Загалом у його лавах під час війни та після неї служили понад 57 тисяч жінок. Корпус ліквідували 27 вересня 1921 року, але його поява стала важливим кроком до ширшого визнання жінок у британських збройних силах.