7 березня 1936 року війська нацистської Німеччини увійшли до демілітаризованої Рейнської області, відкрито порушивши умови Версальського договору 1919 року. Згідно з цим документом, підписаним після завершення Першої світової війни, регіон уздовж Рейну мав залишатися зоною без німецьких збройних сил, що розглядалося як гарантія безпеки для Франції та інших сусідів. Статус Рейнланду Німеччина додатково підтвердила в межах Локарнських договорів 1925 року.
Попри очевидне порушення міжнародних угод, операція Вермахту відбулася практично безперешкодно. Франція та Велика Британія, хоча й засудили дії Берліна дипломатично, не вдалися до військових заходів у відповідь. Історики згодом неодноразово зазначали, що на той момент німецькі сили отримали наказ відступити у разі рішучої реакції Парижа. Однак політичної волі для силового стримування агресії не вистачило.
Ремілітаризація Рейнської області суттєво зміцнила позиції Адольфа Гітлера всередині країни. Усередині Німеччини цей крок подали як відновлення суверенітету та національної гідності. Фактично ж 7 березня 1936 року став одним із ключових етапів демонтажу післявоєнної системи безпеки в Європі та важливим прологом до подальшої експансіоністської політики Третього рейху.