20 вересня 1870 року відбулася подія, яка стала символічним завершенням процесу Рісорджименто — об’єднання Італії. Війська Королівства Італія прорвали оборону біля міських воріт Пія у Римі, створивши пролом у стіні, через який увійшли до міста. Ця акція увійшла в історію як «Римський прорив».
Передумови були тривалими й напруженими. Протягом XIX століття Італія залишалася роздробленою на численні держави, серед яких особливе місце займала Папська область. Папа римський зберігав владу не лише духовну, а й світську, контролюючи значні території в центрі країни. Однак рух за національне об’єднання посилювався, а створене в 1861 році Королівство Італія прагнуло зробити Рим своєю столицею.
Політична ситуація змінилася після франко-прусської війни 1870 року: Франція, яка захищала Папську область, вивела свої війська з Рима. Це відкрило шлях для італійської армії. Взяття міста поклало край багатовіковій державності пап у політичному сенсі.
У 1871 році Рим офіційно став столицею Королівства Італія. Подія мала вирішальне значення для національної єдності, зміцнила молоде королівство та закріпила його статус у Європі.