24 лютого 1918 року Комітет порятунку (Päästekomitee) оприлюднив «Маніфест до народів Естонії», яким було проголошено створення незалежної Естонської Республіки. Документ став політичною відповіддю на розпад Російської імперії після Жовтневого перевороту 1917 року та наступ німецьких військ на територію Балтії під час Першої світової війни.
Передумовами проголошення незалежності стали активізація естонського національного руху, формування місцевих органів самоврядування та рішення Земського зібрання (Маапяеву) про необхідність самостійного визначення державного статусу. У лютому 1918 року, коли більшовицька влада фактично втратила контроль над регіоном, політичні діячі взяли ініціативу у власні руки.
До складу Комітету порятунку увійшли три ключові фігури естонського національного руху: Костянтин Пятс, Юрі Вільмс і Константин Конік. Саме вони підписали маніфест, який проголошував демократичні принципи держави, громадянські права та нейтралітет у міжнародних конфліктах.
Втім уже наступного дня Таллінн зайняли німецькі війська, і реальне встановлення влади незалежної Естонії відклалося до завершення війни. Попри це, 24 лютого 1918 року вважається датою народження естонської державності та щороку відзначається як День незалежності Естонії.