23 лютого 1981 року, 18:23 — підполковник Цивільної гвардії Антоніо Техеро увірвався до будівлі Конгрес депутатів у Мадриді під час голосування за нового главу уряду. Озброєні гвардійці відкрили стрілянину в повітря та наказали депутатам лягти на підлогу. Парламент опинився в заручниках — країна фактично на межі військового перевороту.
Спроба заколоту, відома в Іспанії як «23-F», стала найсерйознішим викликом для молодої демократії після смерті Франсіско Франко. Частина військових виступала проти реформ і децентралізації держави, вважаючи політичний курс надто ліберальним. Паралельно в місті Валенсія на вулиці були виведені танки, що посилило напруження.
Ключову роль у зриві перевороту відіграв король Хуан Карлос I. У нічному телевізійному зверненні він рішуче засудив дії заколотників і підтвердив підтримку конституційного порядку. Позиція монарха стала сигналом для армії не підтримувати путч.
Уже 24 лютого заколот зазнав краху: Техеро здався, депутати були звільнені. Організаторів засудили до тривалих термінів ув’язнення. Події 23 лютого зміцнили авторитет короля та стали переломним моментом у консолідації іспанської демократії.