4 червня 1940 року прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль виступив у Палаті громад із промовою, яка увійшла в історію під неофіційною назвою «We Shall Fight on the Beaches» («Ми будемо битися на пляжах»). Вона прозвучала в один із найскладніших моментів Другої світової війни після завершення масштабної евакуації союзних військ із французького порту Дюнкерк.
Наприкінці травня та на початку червня 1940 року британським військовим і цивільним суднам вдалося врятувати понад 338 тисяч британських і французьких солдатів, які опинилися в оточенні німецьких військ. Попри успішну евакуацію, Велика Британія втратила значну кількість техніки та озброєння, а загроза німецького вторгнення залишалася цілком реальною.
У своїй промові Черчилль визнав серйозність становища, але водночас наголосив на рішучості країни продовжувати боротьбу. Найбільш відомими стали його слова про готовність британців битися «на пляжах, на місцях висадки, на полях і вулицях, у пагорбах». Завершуючи виступ, прем’єр заявив, що Велика Британія ніколи не здасться.
Промова стала одним із найвідоміших політичних виступів XX століття та важливим чинником зміцнення морального духу британського суспільства в період війни.