19 березня 1279 року біля узбережжя сучасної провінції Ґуандун відбулася битва при Ямені — вирішальне морське зіткнення між силами китайської династії Південна Сун та військами Монгольської імперії, що створили династію Юань. Ця подія стала фінальним епізодом багаторічного монгольського завоювання Китаю.
Флот Південної Сун, який складався з сотень суден, зосередився в затоці поблизу Яменя. Командування намагалося створити оборонну лінію, зв’язавши кораблі ланцюгами, щоб не допустити прориву противника. На борту перебував і юний імператор Чжао Бін — останній представник династії. Монгольські війська під командуванням полководця Чжан Хунафаня застосували тактику блокади та поступового виснаження супротивника.
Після кількох днів боїв та нестачі продовольства позиції сунського флоту стали критичними. Під час вирішального штурму монгольські сили прорвали оборону. За традиційною версією хронік, придворний сановник Лу Сюфу, не бажаючи потрапити в полон, стрибнув у море разом із восьмирічним імператором. Загибель правителя символічно означала кінець Південної Сун.
Після перемоги монгольська династія Юань остаточно встановила владу над усім Китаєм. Битва при Ямені стала однією з найбільших морських битв середньовічної історії Східної Азії та завершила майже трьохсотрічне правління династії Сун.