10 травня 1869 року — у США завершили будівництво Першої трансконтинентальної залізниці, яка фактично «зшила» країну від узбережжя до узбережжя. Урочиста подія відбулася на станції Промонторі-Самміт у штаті Юта, де в рейки забили символічний «золотий костиль» — жест, що означав з’єднання двох гілок.
Загальна довжина цієї залізниці становила близько 3 000 кілометрів. Її будували майже шість років дві компанії — Union Pacific і Central Pacific, рухаючись назустріч одна одній через прерії, гори та пустелі. Робота була виснажливою і небезпечною: вибухи в скелях, холодні зими та спека забрали чимало життів. Особливо вагомим був внесок китайських робітників, які працювали в надзвичайно складних умовах.
До появи цієї магістралі подорож через континент тривала місяцями. Після її відкриття — лише близько тижня. Це змінило не лише логістику, а й саме відчуття відстані в країні: товари, люди й новини почали рухатися швидше.
Водночас будівництво мало й темний бік — воно прискорило витіснення корінних народів і радикально змінило ландшафт Заходу. Та попри це, залізниця стала символом епохи, коли великі ідеї втілювалися ціною величезних зусиль.