15 березня 1867 року було підписано Австро-угорську угоду, що поклала початок дуалістичній монархії Австро-Угорщини. Цей компроміс між австрійським імператором Францем Йосифом I та угорськими лідерами на чолі з Ференцем Деаком став відповіддю на багаторічні національні конфлікти в імперії. Угода надала Угорщині широку автономію в рамках єдиної держави. Австрійська та угорська частини монархії отримали власні парламенти та уряди, відповідальні за внутрішні справи, тоді як зовнішня політика, оборона та фінанси залишалися у віданні імператора. Угорська мова була визнана офіційною, а Будапешт отримав статус другої столиці імперії.
Компроміс 1867 року стабілізував становище Габсбургів, дозволивши їм зберегти контроль над великими територіями Центральної Європи. Однак він не розв'язав проблеми інших національностей, таких як чехи, словаки та південні слов'яни, що надалі призвело до наростання сепаратистських рухів. Незважаючи на внутрішні протиріччя, Австро-Угорщина проіснувала півстоліття і розпалася лише після поразки в Першій світовій війні.