Дуже довгий критеріум

Дуже довгий критеріум

Aug 09, 2023
188

Після елітної чоловічої гонки на ЧС гонщики майже хором говорили про те, наскільки важкою виявилася траса, і до цього ніхто до кінця не був готовий. Тадей Погачар втрачав свідомість та мало не падав у мікст-зоні, його притримували під руки. Виснажений Педерсен не мав ніг на останній спринт. Побитий, зате щасливий Ван дер Пул певний час приходив до тями на асфальті. Але говорячи про складну трасу, не можна забувати - не рельєф та повороти роблять гонку важкою, а самі гонщики.

Логіка дій Мадса була зрозумілою. Він - андердог серед пачки фаворитів. Йому потрібно було відчепити хоча б частину головних суперників якомога раніше. Якщо би його відпустили (а ще й із партнерами попереду), він би мав певний запас часу, поки топ-претенденти би наздоганяли. Логічно було би спробувати втекти раніше, і ривками не давати можливості Бельгії контролювати гонку.

image

Але це не звільняє від відповідальності самих бельгійців. Жодного резону за будь-які гроші наздоганяти Мадса за 110 км до фінішу, не було. Яскравий приклад можливого сценарію показав Беттіоль. Пішов за 50 км, виснажився через 30 км, все.

В тактичних розрахунках бельгійців не зіграли (зіграли не повністю) дві карти. По-перше, вилетів одразу на міських колах Філіпсен. Очевидно було, що величезна маса народу не триматиметься разом. Яспер це мав розуміти і мав бути в голові пелотону. Відстав - програв.

Друга опція - Ремко. Він спробував, але було видно, як йому тут не подобається. Буквально, щойно прискорився - потрібно гальмувати в повороті та прискорюватися знову. Для нього - це жахливий темп. Якщо хочете, для того, щоб претендувати на успіх, Ремко мав атакувати не пізніше ніж за 160 км до кінця (до Глазго), щоб отримати хоч якусь перевагу перед містом. А далі вже наздоганяйте. Не витримав би? Не знаю.

image

Зате частково він свою місію виконав, коли на його атаки відповідали Педерсен та Погачар. Мадс був би чудовим попутником, win-win для обох. Данець значно сильніший в спринті, бельгієць мав би надію вкатати його трасою. Обидва мали сильні сторони, могли спрацюватися. Але додався Погачар, який не пускав. І це також на руку бельгійцям (як команді). Тадей дурно спалював калорії, поки Евенпул удавав втечу (жодна з атак не була справжньою, "на всі гроші"). Цінність Евенпула для команди була в цих атаках, але вони дорого йому обходилися.

А ось Ван Арт провів, мабуть, найкращий ЧС за останні декілька років. І переважну частину гонки діяв просто за підручником. Завжди в голові групи, тримаючись за спинами інших. Відповідав на атаку, щоб не втекли без нього. Щойно утворювалася група фаворитів - тихо виходив уперед і гальмував темп, щоб позаду доместики привезли назад Ремко.

image

В цій бельгійській ідилії не вистачало одного моменту. Доместики (Ван Гойдонк, Бенот, Стойвен, Лампарт) не повинні були всі триматися навколо Евенпула. Команда, закривши втечі, мала постійно виходити вперед і диктувати свій темп. Не мають значення атаки Мадса чи Матьє! Ви завжди їдете рівно!

Не мають значення повороти, якщо вони тривають 150 км. Гонщик, який атакує, відгальмується в кожному пізніше та почне далі прискорення. Рівний темп дасть вам плавний вхід та вихід з повороту. Активні атаки кутів дадуть перевагу кілька десятих за раз, на все 15-кілометрове коло це може вийти у десяток секунд, два-три кола - і вже начебто багато. Але якщо їхати ще два кола, гонщик ризикує просто згоріти та втратити все. Натомість рівний хід збереже купу джоулів, яка знадобиться пізніше.

Думаю, це добре оцінив МВДП. Для нього цілком робоча ситуація - велокрос, де гонка, і прискорення на ній, тривають 50-60 хвилин. До цього обов'язково потрібно додати понад 200 км в ногах за день, і можна приблизно уявити, на яку саме дистанцію розраховував Матьє для своєї атаки. 25-30 км - цілком міг би в такому темпі проїхати. Більше - вже далеко не факт. Тому всі його атаки за 80-70 км - це виключно просіювання конкурентного поля, позбавити ВВА (він був головним суперником) чисельної переваги.

image

Ваут втечу не підтримував жодного разу. Логіка дій гонщика в таких ситуаціях має бути простою - робити те, що збільшує твої шанси на перемогу. Доместики в групі збільшували перевагу Ваута - він гальмував втечі, щоб Стойвен і компанія доїхали. Навіть виснажений Ремко зробив би наостанок ривок для Ваута.

Все могло спрацювати, якби не Джонатан Нарваєс. Еквадорець впав у слизькому повороті за 40 км до кінця і створив той самий розрив, який бельгійські доместики вже не змогли закрити. І це чи не єдина ситуація, де ВВА прорахувався. Тут також він мав сидіти за спиною Матьє, не виходити на зміни і гальмувати групу. До біса Беттіоля, куди він дівся би.

image

Але найцікавіша фраза Ваута після гонки - те, що він жалівся на відсутність радіозв'язку. Мовляв, скільки можна, профі звикли їздити, маючи всю інформацію. Якщо перекласти це на людську мову - "якби ми знали, що Матьє попереду впав, ми б його зжерли".

image

В підсумку, можна сказати, що Матьє та Ваут обидва провели дуже хорошу та розумну гонку. Результат на користь Матьє, тому що він сильніший за цих умов (250+ км, загалом рівнина і короткі пагорби).

Якщо узагальнити, то:

  • позиція мала велике значення. Наявність Філіпсена в голові групи збільшила би шанси бельгійців суттєво;

  • гонка була важкою, але супервиснаження було тільки в тих, хто сам себе загнав;

  • сильна команда давала перевагу. Ряд обставин не дозволили бельгійцям її втілити;

  • ривки ривками, але втікач соло не витримав би рейду проти групи 10-15 гонщиків; всі втечі навіть за 60 км до кінця (не кажучи про раніші) не мали сенсу;

  • якби чоловіча гонка пройшла останньою, це була би геть інша історія, де не витрачали би в холосту сили аж настільки;

  • з високою ймовірністю, цю "іншу" гонку все одно виграв би МВДП, а ВВА став би другим;

  • організатори створили чемпіонат світу з критеріуму. Коло виглядало, як критеріум, майже вписувалося в технічні рамки критеріуму, і гонщики оперували логікою критеріумів.

image

Подобається цей допис?

Купити для Oleg каву

Більше від Oleg