впродовж деякого часу я відловлювала себе на цій думці. в звичайні дні вона просто фонила у мені, а після особливих медитацій приходила більш ясним відчуттям. і коли я змогла сформувати її в слова, вона звучала так:
«
моїй душі скучно.
не сумно, а саме скучно.
я бачу її дитиною, яка ковиряє палкою пісок. ця дитина не відчуває сум чи біль. це маленька, радісна, щаслива дівчинка років 5-6, якій просто скучно. в якої немає іграшок, крім тої палки.
»
я не розуміла чому це відчувається саме так. адже я живу своє цікаве життя. деяким людям збоку воно здається легким, відважним, вільним. чому ж мені скучно?
я написала своєму провіднику, яка дуже класно відчуває енергії мої і цього світу вцілому.
вона сказала мені:
«
тоді може варто придумати їй заняття цікавіше? що там з тією палкою і піском можна ще робити? придумай різні варіанти. з позиції внутрішнього дорослого допомагай цій дівчинці з ідеями, підтримай, окутай її теплом та турботою.
»
кілька днів я походила з цим питанням. це дуже класна практика, коли відповіді шукаєш не в голові, а запускаєш їх у Всесвіт і просиш послати тобі знаки.
мені знадобилося на це всього 2 дні і мій знак прийшов відчуттям.
сильним відчуттям того, що я скучила за своєї київською спільнотою. спільнотою вільних, розкутих, цікавих, абсолютно приємних людей.
отже, я вирішила, що саме цього не вистачає моїй душі зараз - проявлення себе у вільній спільноті.
і почала діяти.
мій старт - побаченням з гарячим бразилійцем))
продовження читай тут:
https://www.buymeacoffee.com/tana0bellv/binetawawi