Одна з твоїх пікових королев
Самотньо посміхається у вежі.
А сонце ледь торкається дерев.
А я рятую всесвіт від обмежень.
Вже вистежений, виснажений, ти
Не здатен до супротиву і бою.
І я тобі наказую іти.
І ти ідеш. І ти ідеш за мною.
Здригаєшся, неначе від судом.
Земля під нами мокра і холодна.
Ти падаєш гарячим животом
На мене так, як на
Протипіхотну.
Вдихаю глибоко.
Чекаю вибуху.
9 травня 2015