Привіт всім. По-перше, хочу всім подякувати за підтримку. Найголовніше, дякую за те, що читаєте. Можливість ділитися своїми думками і переживаннями, а також бути почутим (що ще головніше), дуже цінна річ.
По-друге, хочу поділитися черговою думкою. Це буде певне узагальнення роботи. Доволі складно виконувати бойову роботу і при цьому писати, знімати і розповідати нашу історію. Будь-що розповідати. Це вимагає високого рівня мотивації. З іншого боку, для мене це також метод психологічного розвантаження. Коли все це навантаження, яке ми витримуємо, лягає на сторінки (фізичні чи віртуальні), це розвантажує хоча б частково.
Ніколи не уявляв себе у ролі військового, але коли звір вривається в твій дім та вбиває близьких тобі людей, руйнує твій дім... що ще лишається. Але це ще не все. Наша історія варта того, щоб її розповісти. Чим я і займаюсь.
Останнім часом я почав відчувати втому і від цього. Варто зізнатися в цьому. Проте, мотивація все ще є. Сторінки в соціальних мережах і час, якого вони потребують для спілкування з аудиторією, почали нагромаджуватися. Це потребує не лише організованості, але й внутрішнього ресурсу. Наявінсть такої чудової аудиторії зобов'зує. Хоча ви мене розумієте. Я в цьому впевнений. Розумієте в яких складних умовах я це все пишу.
Ну, а те, що ви приходите на платформу, на якій можете підтримати автора фінансово - практичний бонус. Я можу замінити пошкоджену в складних умовах особисту техніку і продовжувати фіксувати те, що бачу.
Сподіваюсь, зможу розповісти ще багато історій.