Розділ 1038. Вороги з безодні
– Це… – очі Блискавки розширилися, і вона сповільнилася.
Орда демонічних звірів налічувала тисячі і тисячі особин, що утворювали широкий чорний килим на засніженій рівнині. Хвилясті рухи цієї маси нагадували мурах, що пожирали труп.
Однак цього разу вони мали справу не з трупами, з якими могли робити що завгодно, а з не менш жорстокими демонами.
Монстри-скелети, розміром з будівлю Диво, повільно сунули крізь орду, ніби їх підштовхував наступ ворогів, що йшли хвиля за хвилею, однак з кожним їхнім кроком кілька демонічних звірів, які не встигли ухилитися, перетворювалися на криваву кашу. Порівняно з розмірами монстрів, їхні чотири довгі кінцівки здавалися тонкими, немов гілки, але дівчина знала: якщо придивитися уважніше, то кінцівки скелетів могли бути навіть товстішими за магічну вежу пані Агати.
Численні люті демони чіплялися до черева чудовиська і, височіючи над чорним килимом, метали хвиля за хвилею списи, тоді як демонічні звірі не мали іншого вибору як рухатися вперед, не маючи змоги організувати ефективну відсіч.
«Магічні паразити».
Блискавкиа мимоволі згадала цю назву.
Деформовані демони, що перебувають на межі між живим і неживим, не мали постійної форми і ніби пухлини вростали між скелетами та чорним каменем, використовуючи магічну силу для атак або пересування. Павукоподібні демони, які з’явилися під час битви біля пагорба Спостереження Північного Схилу, і гігантські істоти, яких вона бачила зараз, цілком ймовірно, належали до одного і того ж виду демонів.
Якими б гострими не були ікла, зіткнення з каменем зазвичай не приносило жодних результатів – зграям демонічних звірів не залишалося нічого іншого, як обходити монстрів-скелетів і атакувати основні сили, розташовані позаду них.
Без захисту міських стін це мала б бути запекла битва.
Однак хоча розлючені звірі мали перевагу над беззбройними людьми, вони явно не могли впоратися з лютими демонами, які вирізнялися надзвичайною силою і швидкістю. Хоча орда мала чимало демонічних гібридів, їхні вороги також виставили на передній край володарів пекла, звірів облоги і павукоподібних демонів. Вони знищували гібридів майже так само швидко, як перша армія. Хоча демонічні звірі значно переважали у кількості, демони все ж мали перевагу в бойовому натиску.
Мабуть, помітивши, що швидкість знизилася, Мейсі знову висунула голову. Побачивши таку вражаючу картину, вона не могла не ахнути.
– Демонічні звірі б’ються з демонами, куу?
– То ось чому цьогорічні Місяці Демонів у Беззимному місті такі мирні, – сказала Блискавка удавано зрілим голосом. – Але це все одно трохи дивно. Хіба відьми Такіли не казали, що демонічні звірі завжди приходять за божественними реліквіями? Якби я була королем демонів, то нізащо б не принесла реліквію у Дикі Землі, де нічого нема. Перефразовуючи, вони, мабуть, зібралися тут з іншої причини. Шкода, Сільва не могла супроводжувати нас, інакше ми точно змогли б зібрати більше інформації.
Мейсі нахилила голову:
– То ти все одно збираєшся влаштувати їм сюрприз?
– Звісно! – без вагань відповіла Блискавка. – Ми зараз так близько до руїн Такіли, а крилаті звірі навіть не намагаються нам заважати, що означає: у них нема сил стежити за тим, що відбувається навколо. Для нас це чудова нагода.
Без сумніву, що демони, що демонічні звірі – це вороги Його Величності Роланда. Якщо вдасться зробити їхній бій ще запеклішим, то це також зменшить деякий тиск на задум походу, який запланований на весну.
Вона швидко оцінила запас магії у тілі: якщо летіти зі швидкістю звуку, вистачить ще приблизно на три-чотири хвилини. Для підстраховки слід залишити половину магії на втечу, щоб все пройшло безпечно. За дві ж хвилини, що залишилися, потрібно прорвати оборону демонів, тож вибір траєкторії польоту мав вирішальне значення.
Дівчина зупинила погляд на монстрах-скелетах.
Ці величезні, деформовані істоти здалеку виглядали як криві лавки. Їхні тіла складалися з довгих плоских чорних каменів, що дуже нагадувало злітно-посадкову смугу для планера, яку Його Величність побудував на східному узбережжі. Це були ідеальні цілі для польоту на низькій висоті.
Згідно з випробуванням здібності, що нижче вона над землею, то більш руйнівної сили набуває її політ. Якщо Блискавці вдасться пролетіти впритул до тіла монстра, то люті демони в його череві неодмінно постраждають від потужного удару.
З моменту її пробудження вищого рівня Його Величність наполегливо читав Блискавці лекції про принципи високошвидкісного польоту. Вона дізналася, що енергія, яки вивільняється при подоланні звукового бар’єра, значною мірою залежить від розміру тіла. Якби саме Мейсі перевищила швидкість звуку над Беззимним в той день, то, ймовірно, все місто опинилося б у небезпеці.
Тому дівчина і не планувала знищити демонів одним махом.
Їй достатньо всього лише примусити лютих демонів тимчасово призупинити атаку.
Оскільки область прямо під монстром-скелетом нагадувала зону смерті, демонічним звірам довелося розійтися в сторони, що значно уповільнило їх просування. Якби не ці супротивники, то тилова оборона демонів, безсумнівно, зазнала б ще більшого тиску.
Навіть якби план зрештою провалився, це не вплинуло б на неї.
Прийнявши рішення, Блискавка притисла голову Мейсі до грудей і кинулася до найближчого монстра-скелета!
У цей момент вона зовсім забула про попередження Роланда.
Ніхто не міг вхопити звук за хвіст – настав час продемонструвати їм справжні навички польоту!
Відстань у кілька кілометрів Блискавка подолала в мить. Коли вона з’явилася над полем бою, то вже увійшла у царство абсолютної тиші.
Хоча це було лише з її точки зору.
Для демонів же в небі раптом загуркотів грім, який невпинно насувався на землю. Це був вибуховий гуркіт, спричинений зіткненням передньої і задньої ударних хвиль. Коли Блискавка змінила напрямок і пролетіла на висоті п’яти метрів прямо над монстром-скелетом, утворена ударна хвиля в одну мить перетворила сніг на клуби білого туману, що майже повністю поглинув тіло істоти. Оглушливий же вибух змусив демонів заревти від болю!
Однак у неї не було часу спостерігати за результатом – на полі бою чекало ще п’ять таких же цілей.
Саме коли вона готувалася пролетіти повз третього монстра-скелета, сталося несподіване!
Раптом на порожній платформі з’явилася постать. Ніхто не помітив, звідки вона там взялася, але щойно це сталося, то негайно привернуло її увагу. Попри значну відстань між ними, Блискавка відчула, як холод пробіг по тілу, а пальці навіть почали неконтрольовано тремтіти.
Це був демон, однак він мав зовнішність разюче схожу на людську: інших відмінностей, за винятком синього кольору шкіри, не було помітно. Риси обличчя були неймовірно виразними, а золоті очі здавалися глибшими за безодню пекла. Лише від того, що вони зустрілися поглядами, Блискавка відчула інстинктивний страх, ніби жаба, на яку дивилася отруйна змія.
Що це за чудовисько?!
Вона відчувала, як від нього виходила бурхлива магічна сила – настільки потужна, що спотворювався простір навколо. Це відчуття тиску було майже матеріальним. Хоча Блискавка летіла з великою швидкістю, їй здавалося, ніби вона застрягла у густому болоті і потроху наближається до демона.
Тікай!
Швидше!
Голос у голові попереджав її: не можна летіти далі, потрібно негайно тікати!
Однак тіло Блискавки не могло поворухнутися навіть на міліметр, ніби зовсім не підкорялося їй.
А далі демон повільно підняв до неї праву руку.
У цей момент різкий біль пронизав її груди!
Ніби хтось ввігнав цвях прямо в тіло…
Це була Мейсі!
Коли біль розлився по всьому тілу, кінцівки в мить повернулися під її контроль, а плин часу знову став нормальним.
Блискавка різко піднялася, злетівши під кутом в небо, з максимальною швидкістю тікаючи від супротивника і, не озираючись, помчала до Беззимного міста.
Розділ 1039. Листи, що потребують рішення
……
– Ваша Величносте, ось фінансовий звіт за цей тиждень. – Баров, протягнувши документ, схвильовано сказав: – Загалом тенденція до зростання всіх показників краща, ніж очікувалося. Не буде перебільшенням назвати це стрімким зростанням. У минулому це було б справжнім дивом!
– Так, хороша робота, – Роланд відкинувся на спинку крісла, виглядаючи набагато спокійнішим за співрозмовника.
Він, звісно, знав, про яке диво говорив голова ратуші. Попри вплив Місяців Демонів, темпи зростання населення й економіки навіть перевищили показники літа й осені, які зазвичай вважалися піковими сезонами, ніби зараз за вікном не лежав сніг. Для людей цього часу подібний звіт цілком міг перевернути все з ніг на голову.
Адже коли наставала сувора зима, діяльність людей переходила від накопичення до споживання, немов наставала зимова сплячка, тож млявий економічний процес був цілком звичайним явищем. Раніше Прикордонне місто о цій порі навіть повністю покидали. А без людей, якими могли бути торгівля і виробництво?
Але він чітко розумів, що «зимова сплячка» – це лише компроміс із навколишнім середовищем. І людство змогло виділитися серед безлічі інших видів саме завдяки здатності перетворювати простір навколо себе. Бетонні судна, для яких неважливий напрямок вітру, були невтомними і пробивали бар’єр, створений густим снігом. Система опалення і медичні заклади полегшили турботи людей. А робота на заводах не боялася ні вітру, ні снігу. Обмеження навколишнього середовища поступово відступали на задній план, тож день такого «дива» рано чи пізно мав настати.
Крім того, церемонія коронації і заснування нової столиці також стали важливими чинниками зростання показників: люди завжди тяжіли до гамірних місць, і це не змінилося протягом тисячоліть.
Сьогодні на широкій поверхні річки Червона Вода стало дещо тісно – кількість бетонних суден, які виробляло Беззимне місто ще до початку цього року, перевищила 500. Стандартна конструкція від простих плоскодонних транспортних суден еволюціонувала до модифікованих конструкцій, що дозволяли швидко додавати пасажирські і комерційні надбудови, і це привернуло увагу багатьох торгових палат. Якщо додати до цього торгові можливості, пов’язані з масовою міграцією населення, то не було нічого дивного, що бетонні судна з’явилися також і в портах інших міст.
Відколи поширилася новина про сходження на трон, щодня до Беззимного прибувало 500-600 людей внутрішніми водними шляхами. Рік тому Баров вважав, що 100 тисяч – це недосяжна мета, а зараз загальна численність населення західного регіону наближалася до 200 тисяч, з яких 90% проживали саме у Беззимному місті.
Це призвело до того, що нова столиця разюче відрізняється від інших традиційних міст. Вона не мала ні величних мурів, ні поділу на внутрішнє і зовнішнє місто. Натомість столиця ділилася на вулиці, що постійно розширювалися назовні, ніби це був ліс, утворений житловими будинками.
Оскільки будинки були значною мірою схожі за стилем і не мали вишуканої і пишної архітектури, багато хто критикував Беззимне місто.
Однак для Роланда ці слова звучали як ще одна причина для гордості.
Якби не це, як би Беззимне могло витримати стрімке зростання населення? Адже 200 тисяч – це сумарна кількість постійних мешканців усіх інших міст разом узятих. Якби довелося оточити місто стінами, а потім ще звести кілька вишуканих споруд, такі як собори, дзвіниці і королівські палаци, то на це, мабуть, пішло б кілька десятиліть.
Населення – це основа індустріалізації, запорука відкриття нових заводів і передумова економічного процвітання. Що ж до естетичних міркувань, то вони взагалі не входили в його коло інтересів.
Або можна сказати, що, на думку Роланда, ряди димарів, з яких піднімався дим, набагато красивіші за розкішні палаци.
А враховуючи затримку у поширені інформації, зростання наступного року має бути ще більш неймовірним.
– Продовжуй у тому ж дусі, й отримаєш належну винагороду.
– Стати вашою Правицею короля – це найкраща нагорода. Крім того, всі ці зміни відбулися завдяки вашим мудрим рішенням, я ж лише виконував ваші вказівки, – сказав Баров, гордо погладжуючи бороду.
Роланд не міг стримати усмішки і похитав головою.
– Чи є ще щось, про що ти хотів би повідомити?
– А… так, Ваша Величносте, – літній голова ратуші поспішно дістав з одягу два листи. – Хоча обидва адресовані адміністративному офісу, я вважаю, що тільки ви можете прийняти рішення.
– О? – Роланд взяв листи. Ім’я відправника на першому здалося знайомим, ніби він уже десь його бачив. – Каджін Фіс?
– Пан Каджін – майстер драматургії зі старої столиці. Він привіз свою трупу до Беззимного, бажаючи представити нову п’єсу для вашої коронації, але ви тоді не погодилися, – нагадав йому Баров.
Роланд одразу ж згадав. Уперше він почув це ім’я з вуст торговиці Марґорі. Тоді, коли його запитали, кого він знає у столиці найкраще, він мимоволі назвав «Магічну Руку», що спричинило неабияке збентеження. А перед церемонією коронації чиновники адміністративного офісу справді повідомили йому про цю справу, навіть представили сценарій як дорогоцінний скарб, але Роланд лише побіжно пробіг його очима і відхилив прохання. Якщо не згадувати, що фантом з Лоргар у головній ролі – це важлива подія, яку він готував уже давно, то нудна історія придворного кохання могла занурити будь-кого в сон.
– Перед тим, як поїхати, він залишив цього листа. Хоча я вважаю, що не варто турбувати вас такими дрібницями… але це людина з відомим ім’ям, то, можливо, ви… – голос старого голови ратуші стих, ніби він хотів ще щось сказати, але вагався.
Роланд також вловив прихований підтекст.
Згідно з датою на листі, минув уже майже тиждень, а передали його лише зараз, що явно свідчило про обережність голови ратуші. Четвертий принц абсолютно не цінував традиційний театр, а попередня категорична відмова Роланда лише посилила це враження. Баров, мабуть, побоювався, що це його роздратує, тому і затягував до цього моменту, щоб він міг лише побіжно переглянути лист від майстра драматургії.
Було зрозуміло, що старий голова ратуші високого цінував Каджіна Фіса.
І не тільки він. Що Марґорі, що головний лицар – усі, хто приїхав зі старої столиці, здавалося, мали про цього театрального майстра гарне враження.
У такому разі, чому б не поглянути.
Роланд знизав плечима і швидко прочитав листа.
Виявилося, що це був запит про спосіб створення фантома.
Каджін написав у листі, що спочатку звернувся за відповідями до театральної трупи «Зірка і Квітка», але Мей сказала, що трупа відповідає лише за виставу, самим же фантомом займається Союз Відьом, тож вона не може сказати нічого про конкретні методи, бо вони можуть бути відноситися до таємниць. Тоді він написав запит до Союзу Відьом, але лист швидко повернули з поясненням, що в межах замкового району не приймають листи, надіслані прямо. Зрештою йому не залишалося нічого іншого, як знову звернутися до адміністративного офісу з проханням поставити це питання від його імені.
Роланда дещо здивувала така наполегливість автора листа – зазвичай, що видатнішою є людина у якійсь сфері, то сильніше переживає, коли її авторитет підважують. Однак з рядків, написаних Каджіном, випливало лише прагнення дізнатися про фантом і не було ні найменшого натяку на розчарування.
– Зрозуміло. – Роланд, задумавшись на мить, сказав: – Я сам відповів на цей лист.
Проте і театр, і фантом – це лише інструменти пропаганди Беззимного міста, він не мав ні часу, ні сил знімати банальну придворну мелодраму; краще відразу все пояснити й остаточно розвіяти надії співрозмовника.
– Так, Ваша Величносте, – Баров полегшено зітхнув.
– А інший лист? – запитав Роланд, відкриваючи конверт. Оскільки він був адресований адміністративному офісу, голова ратуші мав би його вже перевірити.
– Це від торговця, який назвався Віктором Лузою.
– Цього разу це вже не прохання про купівлю пакувальних пакетів і попкорну? – злегка усміхнувся Роланд.
– Так, він хоче придбати бавовну, – кивнув Баров.
– Бавовну? – рука Роланда мимоволі завмерла. – Беззимне місто її не виробляє.
– Тому він пропонує індивідуальне замовлення, – відповів Баров, – для пані Листочок з Союзу Відьом.
Можливі помилки і хиби, потім виправлю. Коли-небудь... 😉