№9(21)-------------"Забуття"--------------
Натхнення те давно вже зникло.
І мрії ті давно пропали,
Усі від мене повтікали.
Думки посипались на завжди.
Життя розбилося у друзки.
Його хотів же я спинити.
Та годі! Досить нити!
Я хочу вже добре пожити.
От що мені се заважає.
Чи мотивації немає?
Чи може я не зовсім хочу?
Тоді чом ж оце торочу?
Бо я так хочу?
"Ой пожалійте добрі люди"
Винним сто років я вам буду.
Лиш порятуйте ви, спасіть.
Мене до себе пригостіть
Забув я що, як на світі жити
Забув я те, як не тужити.
Забув я рідних і своїх друзів.
І впав в пропащу я на дуже.
А як ті очі я примружу...
То світ чарівний я побачу.
Від щастя свого я заплачу.
Випробувавши любов й удачу.
Хитру, підлу І незрячу.
Задовбали всі мене, утічу від вас я всіх.
Я забуду все що було,
Я забуду всіх хто поряд,
І нарешті вознесусь.