Det var ein uvanleg sommar, i honning og villblomar,
På doggvått gras låg det og trekte seg til.
(То було незвичне літо, на медах і дикім цвіті, На траві, росою вмитій, настоялося.)
Mellom raudblussande kirsebær kom jenta til meg,
med ein krans av berusande mynte – mi trulova.
(Серед зашарілих вишень до мене дівчина вийшла, У вінку з п'янкої м'яти суджена моя.)
Katarina, høyr du ropet, Katarina,
Kom på vegen att, Katarina,
Eg ventar på deg i den grøne hagen, jenta mi.
(Катерино, чуєш, кличу, Катерино, Вийди знову на дорогу, Катерино, В зелен-саді я чекаю, дівчино моя.)
Katarina, kvite minne, Katarina,
Opne smil og klåre blikk, Katarina,
I det strøymande solskinet ser eg deg,
I det strøymande solskinet, i det strøymande solskinet,
Ser eg deg.
(Катерино, білий спогад, Катерино, Щирий усміх, ясний погляд, Катерино, У промінні ясноплиннім бачу я тебе, У промінні ясноплиннім, у промінні ясноплиннім, Бачу я тебе.)
Med ein krans av berusande mynte og av gyllent solskin,
Gjekk ho ved mi side, som ei svane – Katarina.
(У вінку з п'янкої м'яти і з проміння золотого, Поруч мене, як лебідка, Катерина йшла.)
Men sommaren gjekk over, slutta med innhausting,
Atten står det berre i draumane mine.
(Але літо проминуло, закінчилося жнивами, Його відгомін лишився тільки в моїх снах.)
Katarina, høyr du ropet, Katarina,
Kom på vegen att, Katarina,
Eg ventar på deg i den grøne hagen, jenta mi.
(Катерино, чуєш, кличу, Катерино, Вийди знову на дорогу, Катерино, В зелен-саді я чекаю, дівчино моя.)
Katarina, kvite minne, Katarina,
Opne smil og klåre blikk, Katarina,
I det strøymande solskinet ser eg deg,
I det strøymande solskinet, i det strøymande solskinet,
Ser eg deg.
(Катерино, білий спогад, Катерино, Щирий усміх, ясний погляд, Катерино, У промінні ясноплиннім бачу я тебе, У промінні ясноплиннім, у промінні ясноплиннім, Бачу я тебе.)