High & Low: John Galliano /Джон Гальяно. Зліт і падіння (2023)
Я йшла дивитись цей фільм не знаючи, що мене чекатиме антисемітський скандал та розповідь про травмовану дитину.
Так, дитяча травма Хуана Карлоса була настільки колосальна і консервативні батьки настільки суворі, що тема втечі і порятунку трималась в його колекціях пару десятиліть.
Та чи зміг він втекти?
Так, він втікав в алкоголь, він втікав в роботу, він втікав в подорожі і нові враження, його стіною для малювання стали великі доми мод, але він так і залишався дитиною, яка проти всього світу - в свої тоді 50 років.
І друга частина фільму реально відчувалась як відбілювання його репутації після антисемітських висловів і відвертого цькування людей в кафе, а потім ще і подання ним позову на цих самих людей.
Добре, що у вестернерів немає вислову - Що у тверезого на умі, у п'яного на язиці, - бо тоді б осуду було ще більше.
Хоча... а він взагалі був? Цей самий осуд і прям кенселінг Джона Гальяно.
Бо фільм каже, що був, і доволі серйозний, і дизайнер вивчав історію єврейського народу, і вибачався перед спільнотою, і навіть, за його словами, перед тими кого цькував - а от Вікіпедія пише, що від звільнення з Діор до повернення у світ моди вже в Оскар де ля Рента пройшло всього 2 роки.
Зважаючи на те, що це був улюблений дизайнер (ок, один з) моєї матері, більшість фільму я дивилась крізь призму постійного порівняння її і його життів - і розуміння того наскільки їй не пощастило народитись в радянському союзі.
Післясмак фільм залишив з 2 компонентів - мені захотілось шити і я вважаю цей фільм відбілюванням репутації через показ "людської" і беззахисної сутності Генія.
Якщо цікаво більше про створення фільму - ось ще стаття (не моя) https://vogue.ua/article/culture/kino/treyler-dokumentalnogo-filmu-pro-dzhona-galyano-54805.html