КОНТЕКСТ
У кожній організаційній структрі, на кожній ділянці фронту є українські військові лідери – офіцери, сержанти, солдати, які беруть на себе розсудливу, контрольовану та відповідальну ініціативу, приймаючи ПРАВИЛЬНІ РІШЕННЯ завдяки чому ефективно знищують російських окупантів.
Вони застосовують унікальну тактику впорядкування хаотичного і безладового контексту сучасної війни та підтримують децентралізоване командування у своїх боєздатних «командах команд».
Ці військові лідери витискають максимум зі своїх можливостей і роблять навіть більше.
Зміни у #ЗСУ на тактичному рівні, внизу, відбуваються стрімко, а зміни в, розумінні, усвідомленні цієї тактики на вищому оперативному (ОТУВ) і стратегічному рівні (ОСУВ, ГШ, ГК, Ставка ВГК) дуже сильно запізнюються, системно деградують і просякнуті токсичним керівництвом.
ПРОБЛЕМА
Адміністративно-контрольна манера управління токсичних командувачів (командирів, начальників) характеризується в #ЗСУ вертикальною ієрархічною організаційною структурою, де повноваження приймати будь-які рішення зосереджені у верхній ланці, а командири нижчих ланок дають конкретні вказівки та уважно стежать за виконанням визначених з вище завдань своїми підлеглими і доповідають про це (зазвичай неправду) вищому начальству.
Сучасні проблеми адміністративно-контрольного підходу в армії:
· Відсутність будь-якої автономії у прийнятті рішень військовим лідером нижчого рівня (бойове розпорядження повернути втрачений СП вже надходить комбригу від самого ГК – ознака ручного токсичного керівництва).
· Інтелектуально обмежене, хамське, нецензурне, неадекватне обстановці та виявленим проблемам спілкування (відсутність внутрішньої комунікація, яка замінюється хамською поведінкою «царьків-начальників») з боку старших начальників.
· Повільне прийняття рішень на оперативному і стратегічному рівні або його відсутність чи запізнення з метою перекласти відповідальність вниз. Натомість посилення паперової звітності і контролю доповідей.
· Відсутність розсудливої та контрольованої ініціативи із-за покарання за неї з боку вищого начальства.
· Каральна атмосфера «посиленої відповідальності» на основі страху бути покараним (кримінальні впровадження ДБР, службові розслідування та перевірки, зняття з посад, залякування, погрози).
· Тотальна відсутність системи вивчення, засвоєння уроків та поширення бойового досвіду на основі техніки «Аналізу проведених дій» (АПД).
· Знищення прояву будь-якого лідерства тощо.
НАСЛІДКИ впливу адміністративно-контрольного підходу в армії на військових лідерів
· Дистрес, депресняк, виснаження
· Обмежена креативність і заміна її на шаблонність
· Байдужість
· Обмежений розвиток особового складу
· Комунікаційні розриви (прірва) між ланками військового управління
· Обмежена співпраця і взаємодія
· Зникнення довіри і поваги
· Збільшення втрат (людей, засобів)
· Поразки
ВИРІШЕННЯ
«Армія є організацією не просто консервативною, але й за своєю природою ворожою до прогресу. Вона володіє високим спротивом реформам і має захисні механізми, що оберігають її від різноманітних нововведень. Однак набагато більшу небезпеку, цьому є численні свідчення в історії, виявляє сповзання назад.
Якщо військовий припиняє штовхати, подібно людині, яка штовхає вперед тяжко навантажену тачку вверх по схилу пагорбу, тоді армійська машина покотиться назад і розчавить його.
Репутація революціонера в армії – це всього лише ознака енергійності, биття пульсу, який показує, що розум ще досі живий. Коли військовий припиняє бути революціонером, це вірна ознака того, що він перетворився в мумію»
– капітан Безіл Ліддл Ґарт, «Думки про війну» (1944).
Вирішити проблеми адміністративно-контрольного підходу в нашій армії можливо тільки демонстрацією кожному військовому, хто ще не втратив власну гідність та здоровий глузд, – розсудливої ініціативності, енергійності, лідерства і відкритого спротиву токсичній поведінці аморальних виродків різних посад і звань і не бути муміями, що підживлюють токсинів.
#Бойове_лідерство_українців
#Місія_насамперед_люди_завжди