Собачий парвовірус (CPV-2) — це вірус, що вражає:
кишечник (найчастіше) — парвовірусний ентерит
рідше — серце у дуже маленьких цуценят (парвовірусний міокардит)
Основні шляхи зараження: передається через кал інфікованих собак (основний шлях); через забруднені поверхні (миски, повідці, взуття, лапи); від матері до цуценяти при поганому імунітеті. Вірус дуже стійкий у зовнішньому середовищі і може зберігатися місяцями на предметах, у ґрунті, на одязі тощо.
Причинами парвовірусної інфекції у собак є парвовіруси, що належать до родини Parvoviridae, роду Protoparvovirus. Основний збудник у собак — це Canine parvovirus type 2 (CPV-2). Також зустрічаються варіанти (штами) CPV-2: CPV-2a, CPV-2b, CPV-2c. Ці варіанти відрізняються за антигенною структурою, вірулентністю і поширеністю. Вони викликають аналогічну клінічну картину, але можуть відрізнятися за тяжкістю захворювання і імунною відповіддю у тварин.
Парвовіроз: симптоми
Найчастіше захворювання виникає у цуценят від 6 тижнів до 6 місяців. Інкубаційний період захворювання становить 2-3 дні, після чого спостерігаються такі симптоми: сильне блювання, пронос з кров'ю, млявість, апатія, відмова від їжі, висока або знижена температура, швидке зневоднення. Без лікування захворювання може призвести до загибелі тварини протягом 2-3 днів.
Діагностика
Під час огляду ветеринарний лікар може встановити наявність клінічних ознак захворювання: млявість, відмова від їжі; важка діарея (часто з кров'ю); блювота; зневоднення; підвищена або знижена температура тіла. Також застосовуються лабораторні методи:
Тест на антиген парвовірусу в калі
ПЦР (полімеразна ланцюгова реакція) – більш чутливий метод, особливо на ранніх стадіях
Загальний аналіз крові: часто виявляється лейкопенія (зниження рівня лейкоцитів)
Лікування паровірозу собак
Парвовіроз вимагає інтенсивної терапії, особливо у цуценят. Зазвичай застосовуються:
Інфузійна терапія (крапельниці) – для відновлення водно-сольового балансу та усунення зневоднення
Антиеметики – (наприклад, маропітант, метоклопрамід) для боротьби з блювотою
Антибіотики – для запобігання або лікування вторинних бактеріальних інфекцій (через пошкодження кишкової стінки)
Імунна підтримка – сироватка, що містить антитіла до парвовірусу (якщо доступна)
Підтримка харчування – іноді за допомогою зондів (після стабілізації)
Госпіталізація – обов'язкова у важких випадках
Важливо: специфічного противірусного лікування немає, терапія спрямована на підтримку життєво важливих функцій організму до моменту, коли імунна система впорається з вірусом.
У захворювання сприятливий прогноз при ранньому початку лікування (70-90% виживаності при адекватній терапії). При відсутності лікування протягом тривалого часу або діагностиці захворювання у цуценят віком до 8 тижнів прогноз буде несприятливим.
Профілактика
Вакцинація - єдиний надійний захист. Перша доза: у 6–8 тижнів. Повтор: кожні 3–4 тижні до досягнення віку 16 тижнів. Ревакцинація: через 1 рік, потім кожні 3 роки
Карантин - не вигулювати невакцинованих цуценят у громадських місцях
Ізоляція хворих тварин. Якщо у вас є собака з підозрою на парвовірус - негайно зверніться до ветеринарного лікаря. Це - екстрена ситуація.
Дезінфекція - парвовірус стійкий до більшості побутових засобів. Ефективні засоби: відбілювач, дезінфікуючі засоби на основі пероксиду водню або спеціалізовані ветеринарні засоби.
Матеріал підготувала команда LovePets UA.
* Важливо! Інформація, носить виключно ознайомчий характер. Вона не повинна використовуватися як інструкція до дії і не замінює консультації з кваліфікованим ветеринарним фахівцем.