16 червня 2023 р., автор: редколегія The Athletic
Кеті Стренг, Джуліан Маккензі та Гейлі Сальвіан
25 жовтня 2022 року, арена Saddledome. Тільки-но пролунала фінальна сирена. Гравці «Калгарі Флеймс» оточили свого воротаря Джейкоба Маркстрьома та святкують перемогу над «Піттсбург Пінгвінз» з рахунком 4:1. Це була шоста гра з серії, яка стала кращим стартовим відрізком в історії франшизи (5-1-0). Тоді «Флеймс» виглядали як команда, якій не потрібен традиційний період адаптації після перестановок складу у міжсезонні.
У грі з «Пітсбургом» продовжив свою шестиочкову серію двома голами та асистом Назем Кадрі, який влітку підписав семирічний контракт з клубом на 49 мільйонів доларів. Перший гол за нову команду забив ще один гравець, якого клуб придбав у липні, — Джонатан Юбердо. Після бурхливих привітань від гравців більшості Юбердо проїхав повз лавку "Вогників", де традиційно стукнувся кулаками з рештою команди, і хтось із хлопців грайливо поплескав його по шолому.
«Ми бажаємо постійно вдосконалювати нашу гру, але я думаю, що якщо ми й надалі гратимемо як сьогодні, у нас усе вийде», - сказав Юбердо, чия точка зору резюмувала піднесений настрій гравців, натхненних вражаючим стартом команди.
Але головний тренер «Вогників» Дерріл Саттер не виглядав надто захопленим. «Попереду багато роботи», - зазначив він місцевим ЗМІ. «У другому періоді ми пропустили 20 кидків. Це й близько не схоже на 60 хвилин сумлінних зусиль.» У роздягальні тон Саттера став ще суворішим. Він попередив гравців, щоб вони не заспокоювалися: «Навіть не думайте, що ви чогось досягли».
У сезоні 2021-2022 очолювана Саттером команда зайняла перше місце у Тихоокеанському дивізіоні зі 111 очками. Репутація Саттера як жорсткого тренера була добре відома, але загальний тон його повідомлень здивував деяких гравців. Якщо Саттер так реагує на перемогу, що буде після поразки?
Незабаром вони дізналися і про це.
Після перемоги над «Пінгвінами» «Вогники» зазнали сім поразок. До березня їм так і не вдалося виграти більше трьох ігор поспіль. На цей час команда, яка на початку сезону мріяла про Кубок Стенлі, боролася за вихід у зону плей-офф. Увесь цей час поведінка Саттера лише загострювала ситуацію.
Він публічно та приватно глузував з деяких гравців, намагаючись відокремити їх від команди, а у деяких випадках і просто збентежити. У листопаді франшиза розпочала внутрішнє розслідування інциденту фізичної взаємодії Саттера з гравцем на лавці під час гри. Повідомлялося, що відносини Саттера з генеральним менеджером Бредом Трелівінгом, завдяки якому Саттер повернувся до Калґарі в 2021 році, настільки погіршилися, що зіграли певну роль у рішенні Трелівінга залишити організацію після закінчення сезону.
Ще рік по тому Саттер був саме тим лідером, якого потребувала команда з Калґарі. Його визнали тренером року НХЛ, відзначивши нагородою Джека Адамса. Але наприкінці кампанії 2022-2023 років гравці вже вщент розносили поведінку Саттера в своїх інтерв'ю. За їх словами, вони не бачили можливостей для розвитку команди з таким тренером. При цьому деякі, як повідомляється, навіть погрожували запросити свій обмін, якщо він залишиться на посаді. 1 травня президент команди Дон Мелоуні оголосив про звільнення Саттера. Він також визнав, що Саттер, якого колись спеціально запрошували для роботи з командою, в результаті став найпроблемнішим елементом системи.
«Він суворий тренер, жорсткий та вимогливий, - казав Мелоуні. Але у таких тренерів завжди існує термін придатності. На жаль, я відчуваю, що його час з нами добіг кінця».
Дерріл Саттер культова особистість у Калґарі. Він зіграв невід’ємну роль у відродженні франшизи на початку 2000-х. Його люблять у деяких колах за втілення образу пересічного канадця. За межами льодового майданчика він часто працює на сімейній фермі у Вайкінгу, Альберта.
Саттер вперше приєднався до «Вогників» у грудні 2002 року. Це був період невизначеності та нестабільності для невеликих канадських команд. «Квебек Нордікс» та «Вінніпег Джетс» щойно переїхали до США, а вболівальники франшизи з Калґарі лише двома роками раніше влаштовували акцію «Врятуймо «Флеймз»», під час якої викуповували сезонні квитки на ігри «Вогників», намагаючись таким чином зберегти команду у місті.
Кілька тижнів тому команда звільнила тренера Ґреґа Ґілберта, чия довга публічна суперечка з зірковим гравцем Марком Саваром призвела до переходу Савара до «Атланта Трешерс», у той час як «Флеймз» ризикували пропустити плей-офф вже сьомий рік поспіль. Тодішній генеральний менеджер Крейґ Баттон шукав досвідченого тренера, який би допоміг йому керувати організацією.
На рахунку Саттера на той час було 302 тренерських перемоги в НХЛ, 110 з яких він здобув із командою «оригінальної шістки» «Чикаго Блекгокс», де перед цим провів усю кар’єру гравця (406 ігор) та був капітаном. До речі, гра форварда Саттера у Чикаго завжди відзначалася жорсткістю та непоступливістю. У червні 1995 року він тимчасово залишив хокей, щоб приділяти більше часу своєму дворічному сину Крісу, у якого діагностований синдром Дауна. Але вже у 1997 році повернувся як тренер «Сан-Хосе Шаркс», з якими здобув 192 перемоги. У сезоні 1996-1997 «Акулам» належав сумнівний рекорд другої найгіршої команди в історії Ліги. Але вже наступного року, тобто у свій перший сезон із Саттером, вони вийшли у плей-офф. У кожному з наступних чотирьох сезонів результат лише поліпшувався. Один з колишніх гравців «Шаркс» пригадував, що саме Саттер зіграв важливу роль у зміні ідентичності та культури команди.
Репутація Саттера як суворого, вимогливого, прямолінійного лідера уособлювала усі цінності та підходи старої школи. «Дерріл - це тренер, який завжди буде заставати тебе зненацька. Він нікому не дає почуватися занадто комфортно», - казав ветеран "Акул" Марті Максорлі в 1997 році.
У Калґарі Саттер також майже одразу виправив гру команди. Коли у 2003 році контракт Баттона добіг кінця, Саттер додав до своїх обов’язків роль генерального менеджера та прийняв ряд рішень, важливість яких складно переоцінити, а саме придбав воротаря Міікку Кіпрусоффа. У 2004 році «Флеймс» вийшли у фінал Кубка Стенлі, де поступилися «Тампа Бей Лайтнінг» у семи іграх.
Після локауту 2004-2005 років «Вогники» під керівництвом Саттера здобули титул переможця дивізіону. Ключові гравці демонстрували зіркові результати — новачок Діон Фаньоф став фіналістом Колдера, а Кіпрусофф узяв Везіну. Проте команда вилетіла з плей-офф у першому раунді. Того літа Саттер пішов з посади тренера, щоб зосередитися на ролі генерального менеджера. На цій посаді він продовжив проштовхувати свої цінності. Після черги обмінів та підписань вільних агентів команда стала більш важкою та віковою. На драфті Саттер віддавав перевагу габаритним гравцям, відкидаючи можливість узяти більш вмілих хокеїстів. На момент коли він подав у відставку з поста генерального менеджера у 2010 році, середній вік гравців «Вогників» складав 30 років. Це була одна з найстаріших команд у Лізі, оновлення складу якої було обмежене практичною відсутністю місця під стелею зарплатні. Однак спадщина Саттера вже не підлягала сумнівам.
Він повернувся на свою ферму в Альберті, де залишався до грудня 2011 року, коли отримав пропозицію від «Лос-Анджелес Кінгз» замінити на посаді тренера Террі Мюррея. В Лос-Анджелесі залюбки прийняли стиль хокею, який пізніше став відомий як «система Дерріла Саттера»: енергійна гра основана на форчеку, невпинний тиск, підвищена увага до володіння шайбою. Саттер створив нову ідентичність «Кінгз» та максимізував ефективність ростеру, який за часів Мюррея навіть не мріяв про плей-офф. Результати «Кінгз» у турнірній таблиці значно покращилися (25-13-11 із Саттером). Вони вийшли у плей-офф сіяні під 8 номером та у 2012 році здобули Кубок Стенлі.
Дерріл Саттер виграв ще один Кубок Стенлі як тренер «Королів» у 2014 році. (Крістіан Петерсен / Getty Images)
В 2014 році «Кінгз» під керівництвом Саттера виграли ще один Кубок. Проте гравців почали втомлювати його методи. Саттер полюбляв уїдливі коментарі та віддавав перевагу поблажливій манері спілкування з гравцями та співробітниками команди. Неможливо забути його досить показові, хоча й нечасті, бурхливі спалахи гніву. Джастін Вільямс, який відіграв майже чотири роки із Саттером у Лос-Анджелесі, згадував одну гру в Міннесоті, під час якої «Кінгз» повністю провалили перший період. У перерві Саттер почав викидати металеві стільці з тренерського офісу.
«Я побачив, як з офісу почали вибігати помічники. Вслід за ними вилетів металевий стілець. Саттер тоді просто втратив розум, - розповідав Вільямс під час подкасту у 2020 році. - Кажу вам, у нього там усі працювали за принципом шикуйсь-струнко.»
Надзвичайно суворо Саттер ставився до лідерів команди — особливо Дастіна Брауна, який поступився капітанською нашивкою Анже Копітару в 2016 році, — та молодих гравців. Дрю Дауті розповідав The Athletic, що відверто боявся Саттера, коли той вперше прийшов у команду: «Він був людиною, яку краще не дратувати.» На той час Дауті було 23 роки.
Але витівки Саттера не обмежувалися роздягальнею. Він був жорстким не тільки до гравців, а й до співробітників. Коли люди знали, що тренер у поганому настрої, вони просто намагалися не траплятися йому на очі. Саттер, як відомо, був особливо дратівливим у дні ігор. Він ніби випромінював емоційну напругу та вибухав від найменшої провокації.
Проте він мав іншу, м’яку сторону своєї складної особистості. Багато з його знайомих описують Саттера як віддану «сімейну людину». Гравці розповідали про надзвичайну швидкість з якою тренер перевтілювався з безжального генерала льодових баталій на люблячого дідуся одразу після завершення гри. Він завжди залюбки обіймав дружин та пестив немовлят. Саттер також щиро піклувався про тих, хто стикався з труднощами або переживав важкі часи. Одного разу він несподівано для всіх рушив у лікарню, де перебував коментатор команди, який потрапив в автомобільну аварію. Іншого разу він залишив своє місце у літаку команди, щоб бути поряд та втішати гравця, якому зламали щелепу під час гри. Сьогодні він міг бути похмурим та дратівливим, але вже наступного дня щирим та доброзичливим. Одне можна сказати із впевненістю - він ніколи не був фальшивим.
«Я знав чого він, в біса, вартий, - розповідав один із співробітників «Королів» про перебування Саттера в Лос-Анджелесі. – Так, з ним було складно. Дерріл завжди був Деррілом. Але мені подобалося працювати з ним.»
Проте були й ті, кого Саттер зрештою дістав. Після однієї з ігор сезону 2014-2015, гравці «Кінгз» поставили перед роздягальнею бак для сміття, щоб перешкодити Саттеру потрапити на зібрання призначене суто для гравців. Колишній вінгер «Королів» Деніел Карчілло заявив, що Саттер словесно ображав гравців і погано поводився зі співробітниками команди. У своєму Твіттері Карчілло згадував, що Саттер забороняв гравцям їсти в літаку після важкої поразки, а одного разу грубо послав стюардесу, коли вона «недостатньо вправно відкочувала візок з бортовим харчуванням». Карчілло розповідав, що також бачив, як Саттер дав стусана гравцю в спину під час гри та грубо вилаяв колишнього захисника «Кінгз» Метта Гріна за те, що той прийшов у розташування команди, коли у нього був струс мозку. Усі ці звинувачення Саттер спростовує.
У квітні 2017 року менеджмент «Королів» прийняв рішення розірвати контракт із Саттером, і той повернувся на ферму. Він залишався там протягом трьох років, паралельно працюючи радником тренерського штабу «Анахайм Дакс», поки генеральний менеджер «Калґарі Флеймз» Бред Трелівінг не дійшов висновку, що франшиза знову «потребує Дерріла та того, що він може їй дати».
Спочатку здавалося нібито Саттер повернувся до своєї звичній ролі рятівника потерпаючих франшиз.
У «Флеймз» був нетривалий вдалий період після тренерської заміни у березні 2021 року. З новим тренером команда фінішувала з показником 15-15-0, але не потрапила до плей-офф. У сезоні 2021-22 років Саттер нарешті створив для команди вкрай необхідну ідентичність. «Вогники» були працьовитою командою з надзвичайними виконавцями: Джонні Ґодро, Метью Ткачук та Еліас Ліндхольм вважалися найкращою ланкою Ліги того періоду. Вони відзначалися потужною структурою оборони та мали «сухого» кіпера № 1 в особі Маркстрьома. Ґодро з його 40 голами та 115 очками провів один з найкращих індивідуальних сезонів в історії «Вогників» та посів четверте місце в голосуванні за Харт Трофі.
«Флеймз» завершили регулярний сезон із 111 очками, зайнявши перше місце в Тихоокеанському дивізіоні та третє у Західній конференції. Вперше з 2015 року команда пройшла перший раунд плей-офф, але поступилася Едмонтону у другому раунді.
Вже тоді Саттер відрізнявся жорсткістю у ставленні до гравців, але команда досить ефективно функціонувала в межах його системи. Зокрема Ерік Гудбрансон з Метью Ткачуком виконували роль своєрідних буферів: вони визнавали, що Саттер має рацію, коли вимагає від гравців більших зусиль, але не вагалися ставити його на місце, коли той перегинав палицю. Проте обидва покинули команду у міжсезоння.
Хоча «Вогники» втратили основних зіркових гравців, сподівання на сезон 2022-2023 були вкрай оптимістичними. Команду залишили Джонні Ґодро (як вільний агент) та Метью Ткачук (в результаті обміну), але замість них прийшли Джонатан Юбердо (вінгер зі 100-бальним результатом) та топовий захисник Маккензі Вігар. Обоє прибули з Флориди в обмін на Ткачука. Крім того до Калґарі вирішив відправитися один з кращих вільних агентів на ринку того міжсезоння Назем Кадрі.
Потужний старт підтвердив потенціал команди, але майже негайні докори Саттера підірвали віру гравців в успіх. На гладкому фасаді «Флеймз» почали з'являтися неприємні тріщини.
29 жовтня на прес-конференції після поразки з рахунком 2:3 від «Едмонтон Ойлерз» Саттера запитали, чому Юбердо покинув лід під час гри. Саттер відповів, що Юбердо «вочевидь ходив ср*ти». (Насправді Юбердо залишив лід через травму нижньої частини тіла).
Цей програш виявився початком серії з семи поразок поспіль, спричинивши вибух принижуючих коментарів від Саттера та спровокувавши ще більшу хаотичність його поведінки. У листопаді команді стало відомо про інцидент, під час якого Саттер, як стверджується, «вдався до фізичного контакту з гравцем на лавці під час гри». Про це повідомили три джерела в Лізі, які прохали зберегти їхню анонімність, оскільки не були вповноважені говорити про цей випадок. Гравців та співробітників «Флеймз» опитали про вірогідність такого інциденту. Згідно з численними джерелами в Лізі, гравець сказав своїм товаришам по команді, що не вважає цей контакт таким, що перетнув межі дозволеного, та не хоче загострення ситуації. (Гравець не відповів на прохання The Athletic про інтерв’ю).
Саттер у текстовому повідомленні відкинув усі звинувачення. «Цілком ясно, що всі, хто мене знає, розуміють, що все це звичайна брехня. Я розчарований, що таке питання взагалі виникло», - написав він. Саттер також відмовився коментувати час свого перебування на посаді тренера у Калґарі. Проте він зазначив, що «Вогники» гарна команда, якій не вистачило всього пари очок до зони плей-офф: «Зрештою, вони зіграли 11 ігор з показником вище за .500 у жорсткому дивізіоні, представник якого виграв Кубок Стенлі».
Питання про дії Саттера поза межами цього конкретного інциденту надіслали також гравцям «Флеймз», але розслідування закінчилося безрезультатно, бо на той час ніхто з них не відповів на прохання про коментар. Проте стало достеменно відомо принаймні про заворушення в роздягальні та занепокоєння команди з приводу поведінки Саттера.
Тим часом ситуація на льоду не викликала оптимізму: відсутність результату у нових гравців спонукала Саттера постійно змінювати конфігурацію ланок. Юбердо, який починав у першій ланці з Еліасом Ліндхольмом та Тайлером Тоффолі, був випробуваний у другій ланці, де грали Ендрю Манджапане з Наземом Кадрі, а потім, врешті-решт, спущений у третю ланку до Мікаеля Баклунда.
Незважаючи на зміни, «Вогники» не полишали боротьби. Попередній успіх Саттера полягав частково у тім, що він добре знав, коли треба тиснути, а коли відпустити. Але поразки йшли одна за одною, і він, неспроможний відпустити ситуацію, лише збільшував тиск. Вимогливий тренерський стиль Саттера сприяв успіху деяких гравців: вони відчували, що їм потрібна саме така відповідальність для досягнення результату. Інші навпаки відкидали її, відчуваючи, що це неефективний спосіб досягти чогось з командою. Були й інші гравці, які бачили обидві сторони медалі та розуміли, що Саттер - це суворий тренер старої школи з методами, які в сучасному хокеї вже вважаються застарілими. Важка атмосфера в роздягальні заважала гравцям відчувати радість від виходу на лід.
Після завершення сезону Вігар сказав у подкасті, що так чи інакше історію сварок із Саттером мала більшість гравців команди. Він розповів про гучні насичені взаємними матюками перепалки між Саттером та Баклундом — гравцем, який був задрафтований до «Вогників» самим Саттером ще у в 2007 році.
У січні «Флеймз» намагалися гальванізувати свій склад за рахунок молодої енергії у особі своїх топових проспектів Якоба Пеллет’є та Уокера Дуера. Саттер одразу випустив на лід габаритного форварда Дуера (зріст 188 см, вага 95,2 кг). У той час як Пеллет’є з його не надто вражаючими фізичними показниками (зріст 175,2 см, вага 77,1 кг) знадобилося два тижні перш ніж він зміг потрапити до основи, незважаючи на те, що він був обраний у першому раунді драфту 2019 року та мав відмінні ігрові показники в АХЛ.
Проте про дебют Пеллет’є у НХЛ, який відбувся 21 січня, Саттер відізвався вкрай зневажливо. Коли на прес-конференції після гри пролунало прізвище молодого гравця, Саттер одягнув окуляри нібито для вивчення ігрової схеми: «Хто? Якоб Пеллет’є? Який в нього номер?» Потім Саттер зачитав статистику гри Пеллет’є, яка включала в себе рівно сім хвилин айстайму, нуль очок та один кидок у отвір воріт. «Це НХЛ, - сказав Саттер, ніби підсумовуючи. – Всього двадцять один рік. У нього довгий шлях попереду».
У роздягальні цей коментар тренера був сприйнятий вкрай негативно.
«Ми всі були розчаровані. Особливо через те, що ці слова були сказані про новачка, який тільки-но вийшов на великий лід і якому зовсім не потрібно чути таке про себе, - сказав Юбердо в травневому інтерв’ю радіостанції BPM Sports. - Потім Саттер підійшов до Якоба та сказав йому, що той грав добре і що він радий за нього. Але навіщо спочатку публічно вивалювати лайно, а потім іти до малого, щоб сказати йому, що він добре грав?».
Протягом наступних двох місяців «Вогники» не зуміли обіграти команди, які твердо закріпилися у нижній частині турнірної таблиці, - Чикаго, Філадельфію та Детройт. А 20 березня «Флеймс» були знищені з рахунком 2:8 колишньою командою Саттера «Лос-Анджелес Кінгз», зазнавши четвертої поразки у шести іграх. Це був їх найбільший програш у сезоні. Крім того, вперше з 2014 року команда, яку тренував Саттер, пропустила чотири шайби вже у першому періоді.
Сподівання «Вогників» потрапити у плей-офф стали зовсім примарними. Але шанс існував – треба було виграти у «Нешвілл Предаторз» 10 квітня. Зважаючи на високі ставки, гра була напруженою та дійшла до післяматчевих булітів.
Завершення сезону дало змогу нарешті осягнути весь масштаб проблеми: у центр уваги потрапила явне небажання Саттера залучати до гри молодих, кваліфікованих гравців, та його системний спротив рішенням менеджменту. Пеллет’є разом із Метью Коронато — ще одним перспективним новачком, обраним у першому раунді драфту, але у 2021 році — залишилися дивитися гру у прес-боксі. У третьому раунді булітів Саттер залишив на лавці провідного бомбардира команди Тайлера Тоффолі та зіркового форварда Еліаса Ліндхольма, якому минулого сезону не вистачило лише одного голу до 40. Замість них він відправив рятувати сезон для команди Ніка Рітчі — вінгера четвертої ланки, чий рекорд у Калґарі дорівнював чотирьом голам у 16 іграх.
Рітчі спробував запхнути шайбу між щитків кіпера «Нешвілла» Юусе Сароса, але зазнав невдачі.
Після гри Саттер виправдав своє рішення сказавши, що вибір Ніка Рітчі не мав жодного відношення до перебігу гри.
Через п’ять днів після закінчення сезону вочевидь схвильований Мелоуні заявив на камери та у присутності десятків репортерів, що його друг, генеральний менеджер «Флеймз» з 2014 року Бред Трелівінг, йде у відставку через те, що «просто більше не може». Трелівінгу пропонували продовження контракту, але він відмовився його підписувати. «У нього були особисті причини залишити нас», - загадково додав Мелоуні.
Джерела команди та ті, хто розмовляв із Трелівінгом, повідомили, що певну роль у його рішенні зіграла напруга у відносинах із Саттером.
Невдовзі після звільнення Трелівінга гравці «Вогників» зустрілися з Мелоуні та дали йому зрозуміти, що Саттер став проблемою, і що між тренером та командою «утворилися непереборні розбіжності». Проте перш ніж покласти кінець другій спробі Саттера на посаді тренера «Калґарі Флеймз» 1 травня, Мелоуні зробив ще одне опитування співробітників, агентів та самого Саттера. Це сталося за два місяці до початку дії поновленого дворічного контракту з Саттером, підписаного ще до початку сезону. Повідомляють, що організація виплачуватиме впертому тренеру приблизно 8 мільйонів доларів щорічно протягом двох наступних років.
«Хлопці просто зрозуміли хибність процесів, які відбувалися в команді. Не має жодного значення любите ви Дерріла чи ненавидите. Треба було щось міняти, або це знов була б та сама історія», - сказав ветеран «Вогників» Блейк Коулман.
«Нехай я буду першим, хто скаже про це публічно, але я вважав, що нам потрібно поміняти тренера», - сказав Вігар у травневому подкасті Missin Curfew.
У травні Нікіта Задоров розповів кацапському виданню, що йому особисто подобається грати під керівництвом Саттера, але той «більше не підходить нашій команді»:
«Минулого року Саттер був ідеальним тренером для «Вогників», але в цьому сезоні лідери змінилися, і він їм не підійшов. Вони не знайшли порозуміння, - зазначив Задоров в своєму інтерв'ю. - Коли ви інвестуєте 50-80 мільйонів доларів в гравців, треба у першу чергу дослухатися до їх думки та робити відповідний вибір».
Новий генеральний менеджер «Флеймз» Крейґ Конрой, представлений минулого місяця, зіграв у Калґарі дев'ять сезонів перш ніж приєднатися до фронт-офісу в 2011 році в якості помічника тодішнього генмена Джея Фістера. Його люблять у Калґарі за харизму та відданість організації.
Конрой похвалив молодих гравців в системі клубу, сказавши The Athletic, що він хотів би «оновити склад за рахунок молоді».
«Мені завжди подобалося, коли у роздягальні з’являлися малі, які приносили з собою юнацьку енергію. Це допомагало мені знову відчувати себе молодим», - сказав він.
Під час пошуків спеціаліста на заміну Саттеру Конрой наголошував на необхідності потужних комунікативних навичок у нового тренера: «Він має мотивувати та надихати команду, а також не вступати у постійні суперечки з керівництвом клубу». Конрой також підкреслив важливість створення тренером позитивної атмосфери у роздягальні.
«Я приходив на каток протягом 17 років і завжди прекрасно проводив час, - сказав він на своїй першій прес-конференції в якості генерального менеджера. - Тому коли я час від часу дивився на лавку гравців «Флеймз» (за часів Саттера), у мене щоразу виникало питання: «Чому ці хлопці завжди такі невеселі?» Я не міг цього зрозуміти».
Зрештою, Конрой обрав Раяна Гуску, який приєднався до організації в якості головного тренера АХЛ у 2014 році та був куратором розвитку новачків Ендрю Манджапане, Олівера Чюлінгтона, Расмуса Андерссона та інших. Починаючи з 2018 року Гуска працював у НХЛ асистентом під керівництвом Білла Пітерса, Джеффа Уорда та Саттера, відповідаючи за гру у меншості та групу захисту. Він також тренував команду Kelowna Rockets (WHL), коли в її складі грав 18-річний Мікаель Баклунд.
«Це справжня нова надія для молодих гравців», - сказав один з агентів про зміни, на які очікують у Калґарі.
У четвер «Флеймз» оголосили про ще одне знакове підписання - до менеджменту команди приєднався Джером Іґінла, найзнаменитіший та найшановніший гравець «Вогників», друг та колишній колега Конроя по команді. Його взяли на посаду спеціального радника Конроя, що, здається, сигналізує про ще одне зусилля розпочати нову епоху в історії канадської команди.
Існує надія, що зміна загальної командної атмосфери допоможе зберегти у складі «Флеймз» гравців, які у 2024 році стануть вільними агентами, — форвардів Баклунда та Ліндхольма, та захисника Ноа Ханіфіна.
«Це має бути місце, де гравці самі захочуть залишитися, - сказав Гуска, заступивши на нову посаду. - Ми збираємося створити середовище, в якому гравці матимуть всі можливості для зростання та успіху».
Саме цього Саттер більше не міг запропонувати. Два рази у різні періоди існування команди він був рішенням, якого потребували «Флеймз». Він був найкращим тренером на ті часи. Але ці часи добігли кінця.
(Ілюстрація: Рейчел Орр / The Athletic. Фотографії: Джефф Віннік, Норм Холл / NHLI за посередництвом Getty Images)