Переодягнений у форму китайської армії, 23-річний XIV Далай-лама непоміченим пройшов крізь натовп перед палацом Норбулінгка. Він тримав шлях до річки Куру-Чу, потім на паром, звідти в Лхунце-дзонг — буддійський монастир у Бутані. Там він написав листа прем'єр-міністру Індії з проханням надати політичний притулок. Це все було наслідками того, що попередній, XIII Далай-лама, проголосив незалежність Тибету.
Що могло б статися з ХІV Далай-ламою, якби він не вирішив покинути Лхасу, столицю Тибету, на той момент, як і зараз, підконтрольну Китаю, можна лише здогадуватися. Але у 2025 році тибетці усього світу зустріли сумну дату 30-річчя з моменту зникнення Панчен-лами — хлопчика, якого в 1995 році ХІV Далай-лама визнав реінкарнацією його попередника. Панчен-лама — це друга за значенням постать буддизму. Китайський уряд неодноразово натякав, що знає долю хлопчика, але відзначав, що він «звичайний китайський громадянин, який веде звичайне життя». На момент зникнення ХІ Панчен-ламі було усього 6 років, і зник він через 3 дні після його обрання. Попередній Панчен-лама помер за суперечливих обставин, і деякі прихильники вважають, що його могли отруїти. Вони повʼязують це з його критикою так званої Культурної революції Тибету (знищення тибетської культури Китаєм у 60-70 рр ХХ століття) і окремими заявами, проголошеними напередодні смерті. Втім, деякі близькі родичі Панчен-лами відкидали ці теорії й називали головною причиною смерті його слабке здоров’я.
Тибетські лами в монастирі Румтек, фото — Вікі
Через це і не тільки XIV Далай-лама зробив сенсаційну заяву напередодні свого 90-річчя. Він кинув прямий виклик Китаю, наголосивши, що виключно його оточення, а не керівна партія, буде визначати наступного Далай-ламу. Для них він вже розробив детальні інструкції. І так, нова інкарнація Далай-лами народиться не в Китаї, а у «вільній країні».
Але щоб зрозуміти, чому це є прямим викликом китайському уряду, слід звернутися до історії.
Рух за незалежність Тибету
Тибет оформився як держава приблизно з VII століття. З XIII там панували монголи, а з XIV владу взяли Далай-лами: світські та релігійні лідери.
Тибетські буддисти вважають, що Далай-лама є земним проявом Авалокітешвари, тобто бодхісатви співчуття — духовної істоти, що залишається у світі, щоб направляти інших на шляху до просвітлення. За релігійною традицією, лише сам Далай-лама може визначити свого наступника на основі видінь та консультацій з іншими ламами та високоповажними буддистами.
Авалокітешвара, бодхісатва співчуття
Вже в 1751 році Тибет стає васалом Китаю. І так фактично під китайською владою він перебуває аж до 1911 року, коли в Китаї відбувається Сіньхайська революція. У 1913 році, користуючись моментом, XIII Далай-лама проголошує незалежність. Незадовго до цього, в тому ж році, Тибет підписує Монголо-Тибетський договір про дружбу, де Монголія формально визнає його незалежність.
І якщо першій українській республіці в схожих обставинах вдалося протриматися усього декілька років, то Тибет тримався незалежним аж до 1951 року. Щоправда, теж не без пригод: британці намагалися поділити Тибет на Зовнішній і Внутрішній в рамках Сімлської конвенції, яка визнавала лише автономію Зовнішнього Тибету. Китай, втім, відмовився підписувати навіть її. І, поки він накопичував сили, щоб захопити Тибет, сам Тибет, всупереч конвенціям, залишався де-факто незалежним. Його уряд складався з Далай-лами, кабінету міністрів Кашаг, Національної асамблеї Цогду і виборчої бюрократії.
Слід також зазначити, що Тибет початку ХХ століття був далекий від демократичної держави: для селян існувала трудова повинність, влада була поділена між аристократією і монастирями, а самі аристократи могли бути позбавлені майна за нелояльність до влади.
Проте Тибет впевнено йшов шляхом модернізації та реформ: друкував банкноти, будував обороноздатну армію, розробляв систему податків, відкривав світські школи, телеграфні станції, електростанції. Багато в чому реформи підтримувала Британія, яка була зацікавлена в існуванні Тибету як буферної зони між Британською Індією та Китаєм.
XIII Далай-лама, Тхуптен Гьяцо
Китай тим часом десятиліттями надсилав листи: мовляв, погралися і досить, повертайтеся. Всі вони були відкинуті.
XIII Далай-лама помер у 1933 році, що запустило низку інтриг у боротьбі за владу, обрання регента та перемогу консервативно налаштованих сил. Тим часом тривали пошуки нового, XIV Далай-лами, які ускладнювалися логістикою. Точніше, складнощами з переправленням знайденого хлопчика до Тибету так, щоб його не викрав Китай. Коли хлопчика було доставлено, китайці активно намагалися втручатися у процес його призначення. Загалом після смерті ХІІІ Далай-лами активніше звучали голоси прихильників обʼєднання з Китаєм, тож і сами представники Китаю діяли більш рішуче.
Після Другої світової війни, під час якої Тибет дотримувався нейтралітету, всередині знову розпочалася боротьба за владу через ряд суперечностей. Тим часом у Китаї перемогли комуністи (втім, хто б там не переміг, усі сторони вважали Тибет частиною Китаю). Незабаром після встановлення влади КНР і на тлі тибетської політичної кризи відбулася Чамдоська операція: 40-тисячна армія увійшла у Тибет та захопила його. На прохання Тибету до ООН направити комісію і взагалі щось зробити не було відповіді.
Вже за 8 років XIV Далай-лама був вимушений залишити Тибет разом з урядом через загрозу арешту і шукати політичного притулку в Індії. Приблизно ще через 7 років у Тибеті розпочалися руйнування релігійної інфраструктури, переслідування монахів, знищення культурної спадщини, зокрема книг, реліквій і предметів мистецтва, та посилення китаїзації. В Тибеті також декілька разів спалахували повстання, які були жорстоко придушені. Тибетський уряд у вигнанні продовжує працювати в Індії, проте не є офіційно визнаним жодною державою через позицію Китаю.
Комуністична партія та монополія на релігію
Хоча Далай-лами мають складні стосунки з Китаєм, очевидно, що були й інші тригери, які спричинили заяву про переродження нового Далай-лами у «вільній країні».
У 2023 році Центральне телебачення Китаю випустило багатосерійну документалку, яка простежувала звʼязки Далай-лами до династії Юань (XIII-XIV століття). Згідно з нею, саме Китай завжди керував обранням духовного лідера, а всі «Живі Будди були китайцями».
Черниці в Копані, фото — Phillip O’Leary
Насправді це була далеко не перша спроба комуністичної партії привласнити тибетський буддизм. Наприклад, в 2007 році урядом був виданий наказ «Заходи щодо управління реінкарнацією Живих Будд у тибетському буддизмі». Формально він встановлює, що новий Далай-лама має бути затверджений урядом КНР.
Буддизм налічує, за різними оцінками, близько 300-500 мільйонів послідовників по всьому світу. Тільки в Китаї буддистів близько 250 мільйонів, і для всіх них для Далай-лама є духовним лідером. Узаконення права на його призначення для КПК дозволило б значно посилити свій релігійний вплив, як всередині країни, так і за її межами. Зокрема, це б посилило підтримку КПК в регіонах, де переважає тибетський буддизм. А також це могло б легалізувати територіальні претензії Китаю на Тибет.
Далай-лама та погляди на майбутнє Тибету
Далай-лама XIV, Тенцзін Ґ'яцо, фото з відкритих джерел
Якщо XIII Далай-лама був достатньо сміливим у проголошенні незалежності Тибету, то очікування та мрії XIV Далай-лами здаються більш стриманими.
Так, Китай неодноразово звинувачував XIV Далай-ламу у сепаратизмі (це загалом послідовна політика КНР, за допомогою якої він тисне на міжнародну спільноту), у відповідь на що Далай-лама зазначав, що виступає лише за розширену автономію Тибету задля збереження його культури. Очевидно, КНР подібна риторика теж не влаштувала, тож наприкінці 00-х років Далай-лама заявляв, що припиняє намагання розширити автономію Тибету через відсутність позитивної відповіді від Пекіну.
Слід зазначити, що більшість тибетців дотримуються курсу на автономію, хоча, звичайно, є і прихильники незалежності.
Ще раніше, в 1987 році XIV Далай-лама пропонував програму під назвою «Зона ахімси», за якою Тибет мав стати «демілітаризованою зоною ненасилля», а пізніше ця зона мала поширитися на весь світ. Мало припинитися примусове переселення китайців у Тибет; КНР мали перестати використовувати регіон як місце виробництва ядерної зброї та сховища ядерних відходів, а також мали початися перемовини про статус Тибету. За цей план Далай-лама отримав Нобелівську премію миру, але очевидно, що він так і не був втілений у життя. В Європейському парламенті відреагували резолюціюєю про глибоке схвилювання тибетським питанням.
Але повернемося до кінця нульових, коли Далай-лама зрозумів марність намагань домовитися з Пекіном… і повернувся до риторики про те, що Тибет шукає не відділення, а змістовної автономії та збереження своєї культури. Виступаючи за «серединний шлях», в офіційних документах та на офіційних заходах він заявляв, що підхід «моя нація, моя ідеологія» є головною причиною конфліктів між людьми. Проте навіть така доволі мʼяка риторика тільки дедалі більше дратувала Китай, особливо після таких подій, як його візит до Ладакху (гірського регіону Індії) у 2022 році.
Причина, з якої Далай-лама виступає саме за автономію, а не незалежність, доволі проста: це вважається більш реалістичним варіантом. Прихильники руху «Вільний Тибет» водночас більш радикальні й інколи виступають навіть за ескалацію. Однак вторгнення 40-тисячної китайської армії у 50-х показало, що відкрита конфронтація з КНР — надзвичайно складна задача. Також Далай-лама підкреслював, що конфронтація може призвести до жорсткіших репресій проти тибетців. Окрім цього, існує необхідність отримувати більше міжнародних симпатій, що може бути важче у випадку більш радикальних заяв.
Монастир Ташилунпо в Шигадзе, Тибет, фото з відкритих джерел
Зважаючи на все зазначене вище, не важко зрозуміти, що свіжа заява про те, що переродження Далай-лами відбудеться не в Китаї, а у «вільній країні» є доволі різкою хай і не зміною риторики, проте серйозним викликом КПК, який контрастує зі значно мʼякшими попередніми заявами.
Тим часом релігійні експерти збентежені й передбачають сценарій, за яким Китай може призначити свого Далай-ламу. Таким чином, можуть паралельно існувати два духовних лідери, що, звичайно, може підірвати ідею тибетської ідентичності, а також створити прецедент, в рамках якого держава заявляє, що метафізичне не може існувати поза її контролем.