Татуювання Б'єрк Vegvisir
Загальні засади графічної магії
Існують певні універсальні принципи магії, які є спільними як для племен Океанії, так і для села на Закарпатті. Так, симпатична магія за Дж. Фрезером ґрунтується на ідеї того, що предмети, які схожі або побували у контакті, мають зв’язок і можуть впливати одне на одного. С. Токарев, своєю чергою, розвиває це до 6 типів обрядів, серед яких є, наприклад, імітативна магія (подібне призводить до подібного; шкода, нанесена ляльці, переходить на людину) та контагіозна магія (речі, які були дотичні, зберігають зв’язок).
Але це, так звана, класифікація за механізмом дії. Задача завжди схожа: встановити зв’язок або перенаправити енергію. Перенести шкоду з ляльки чи іншого предмета на неприятеля або, навпаки, привабити якісь ресурси. Навіть найпростіший відомий нам ритуал показати гроші на Молодий Місяць, щоб вони родилися, апелює до здатності Місяця “зростати”, набирати повноти. Демонстрацією купюри встановлюється зв’язок, а далі гроші мають набрати властивостей Місяця.
Але, окрім того, що різні ритуали можна поділити на групи за механізмом дії, вони ще й можуть відрізнятися за формою. Наприклад, свої наміри можна озвучити, адже віра в слову сила одне з найдавніших переконань людства й існує, мабуть, з тих самих пір, як в первісних племен розвинулася друга сигнальна система. Власне, саме це й ми називаємо заклинанням — вербальний ритуал, як правило, в імперативній формі, який містить прохання, мольбу, заборону або навіть наказ. І може бути як самостійним, так і супроводжувати інші ритуально-обрядові дії. Ще можна згадати про замовляння — малі фольклорні форми, які використовуються, як правило, для лікування, допомоги в справах, впливу на стосунки з оточуючим середовищем тощо. Замовляння, як правило, глибоко метафоричні й велике значення мають фонетичні або інтонаційні нюанси проголошення.
І дещо окремо стоїть графічна магія — створення зображення з певною закодованою програмою. Тут все дещо складніше: адже намір не виголошується, а зображається. Тут можна згадати й магічну графіку Середньовіччя, і єврейські та ісламські легенди про печатку царя Соломона, яка давала йому владу над джинами та вміння розуміти тварин, і відносно нову практику сигіл хаоситів (а точніше переосмислення давніх практик) і, звичайно скандинавську, а, зокрема, ісландську графічну магію, яка стоїть дещо окремо. Адже починалася вона з зашифрованих, щоб залишитися таємницею, заклинань, і поступово втратила первісний сенс, і окремі символи набули самостійного значення.
Графічна магія Ісландії: основні положення
Як ми вже говорили в цій статті, першопочатково магія скандинавів — це магія слова. Заклинання дійшли до нас, записані на брактеатах, зброї та рунних каменях. Більшість з них заплутані, і зроблено це спеціально, адже одним з головних атрибутів успішного чаклунства вважалося вміння зберегти таємницю. А якщо всі можуть прочитати заклинання, яка ж тут таємниця. Звичайно, заклинання були більш прозорими, коли справи з писемністю були гіршими, але коли рівень освіти став вищим, з’явилася необхідність шифрувати чарівні слова. Так, наприклад, з’являються villu-runir — руни, що збивають з пантелику. А також розвиваються різноманітні методи тайнопису.
Тому якщо найдавніші збережені до наших часів заклинання зрозумілі, насичені кенінгами, метафорами, певною ритмікою, то поступово вони з поетичної форми набувають форми… графічної. З'являються банд-руни (bandrunir) — в'язані руни, прості лігатури, щоб ускладнити прочитання тексту або, припустімо, заощадити місце на якомусь носії. Популярності банд-руни набувають уже в той час, коли їх частіше пишуть на папері, ніж ріжуть на камені, бо складний символ простіше написати, ніж вирізати.
Приклад банд-рун
Отже, поступово з магії слова магічна традиція скандинавів, зокрема ісландців, стає магією графіки й з’являються ґальдрастави (galdrastafir) — графічне зображення цілих магічних формул. Умовно кажучи, один малюнок міг містити в собі ціле заклинання.
Серед подібних найвідоміших магічних символів можна згадати татуювання ісландської співачки Б'єрк — Vegvisir. Символ також називають рунічним компасом, а перше його зображення зустрічається у Хульдському рукописі 1860 року. Наразі йому надають метафоричного значення пошуку свого шляху, руху вперед. Але, найімовірніше, його практичне використання ісландськими магами було дещо іншим. Напис до знаку каже наступне: «Той, хто знак цей при собі носить, не заблукає ні в шторм, ні в негоду, навіть якщо шлях невідомий». Ця фраза була дещо романтизована, але символ, скоріше за все, використовувався буквально для того, щоб не заблукати в морі.
Варто також згадати й про інший символ, а точніше цілу категорію символів, що полюбилася багатьом, а особливо військовим. Це Аґісхьяльм (Ægishjálmir) або Шолом Жаху. Хоча зараз його тлумачать скоріше як захисний символ, загалом аґісхьяльми — це ціла група ґальдраставів, ціль яких — заморочити, налякати, заставити ворога заціпеніти від страху. Вираз “одягнути шолом жаху” в Ісландії буквально означав “налякати когось”. Також з описів деяких символів цієї групи можна зробити припущення, що вони, навпаки, могли заспокоїти суперечку. Тобто загалом вплинути на певну групу людей, щоб вийти переможцем у якійсь ситуації.
Шолом Жаху Ægishjálmir та коментарі щодо його використання
Тут треба зробити відступ і поговорити про те, чому ця традиція найбільше розвинулася саме в Ісландії. Вірогідно, зіграло роль декілька факторів: географія (острівна країна краще зберігає традиції та язичницьку міфологію навіть з приходом християнства); колоніальне становище та залежність від таких країн, як Данія, а також складні природні умови, які підштовхували людей шукати допомоги у Вищих Сил; вплив лютеранства, а також прихід на острів середньовічних гримуарів з сигілами. Всі ці інгредієнти варилися серед фіордів та суворих північних морів, перетворившись в унікальну традицію.
Що означають символи ґальдраставів
Але, повертаючись до історії виникнення ґальдраставів, неправильним було б намагатися розгледіти в їх хитросплетіннях руни Старшого або Молодшого Футарку (тобто літери, які пізніше замінила латинка). Якщо банд-руни дійсно складалися з літер, то ґальдрастави складають з рун в іншому сенсі. Адже, як ми пам’ятаємо, слово “руна” позначало не тільки “літеру”, а й “таємницю”, “прихований знак”.
Тут бере свій початок дуже дискусійна тема серед дослідників: що ж позначають ті чи інші часто вживані й повторювані символи, які ми зустрічаємо в різних ґальдраставах? Деякі дійсно схожі з рунами Молодшого Футарку (тобто літерами). Наприклад, Маттіас Відар Семундссон висував ідею, що символ tvimadur ᛯ — це стилізована руна Hagall, в перекладі буквально “град”. І її використання у ґальдрставах може апелювати до захисної природи блискавки.
Також ряд дослідників переконані, що популярний символ 𐓑, який часто увінчує кінці аґісхьяльмів, є стилізованою старшою руною Algiz ᛉ (також відомої як Elhaz). Інші вважають, що більше підстав вважати цей символ молодшою руною Madhr, що переводиться як “людина”. А деякі дослідники загалом абстрагуються від футарків і намагаються розшифрувати значення символів відповідно до того, в яких ґальдраставах вони найчастіше зустрічаються. І символ ᛉ пов’язують не з назвою літери Старшого та Молодшого Футарків (і, відповідно, асоціативних значень), а розглядають його, виходячи із застосування, як символ ствердження волі мага, випромінення енергії.*
*Рекомендую ознайомитися з різними версіями тлумачення символів у цій статті, на яку я посилаюся в цьому та попередньому абзаці, якщо вам цікаво розібратися глибше.
Консенсусу немає, проте є загальні спостереження. Наприклад, багато дослідників згодні з тим, що в колоподібних ґальдрставах (тих же аґісхьяльмах), центральний кружечок, вірогідно, позначає оператора, тобто людину, що творить магію. А от всі додаткові рисочки, лінії, символи вже позначають, яку енергію ця людина має випромінювати.
Але якщо зі структурою простіших ґальдраставів все хоча б приблизно зрозуміло, в ісландських гримуарах ми також знаходимо дуже складні малюнки. Наприклад, так звані християнські обережні ґальдрастави, де і масонські символи, і зашифровані слова молитов. Якщо на цьому моменті ви постали над питанням “яка християнська магія?”, то попрошу вас згадати про знахарок в українському селі, які лікують, читаючи молитви.
Приклад складного ґальдрастава с християнськими мотивами Rúdukross
Сфера та особливості використання ґальдраставів
Загалом ґальдрастави використовувалися з різною метою: і себе захистити, і суд виграти, і привабити партнера (приворот). Але постає закономірне питання: де їх малювали та чи супроводжувався чимось додатково процес малювання? В ґальдрабуках, тобто книгах, де були записані ці символи, кожен, як правило, супроводжувався певним рецептом. Щось треба було писати “пером голубки”, щось вирізати на металі, а щось — на кишках риби палтуса. Але варто зважати, що коментарі до символів короткі й деталі, які чаклунам здавалися очевидними, явно опускалися. Плюс ці книги часто переписувалися, і інколи була плутаниця з назвами символів або сферою застосування.
Найчастіше ґальдрастави все-таки різали на дощечках або паличках, їх могли наповнювати певними рідинами або сумішами, фарбувати і т.д. Ймовірно, вирізання супроводжувалося певними замовляннями, які могли як бути типовими, тобто загальними, так і спеціально створеними. Але, з високою ймовірністю, це були короткі фольклорні форми. Подальше використання носіїв із зображенням було різноманітним і залежало від сфери застосування знаку. Так само як, власне, в народній магії по усьому світу: якісь предмети треба залишити при собі, якісь віднести в особливе місце при особливих умовах, якісь підкинути ворогу і так далі. Але, знову ж таки: речі очевидні для тогочасних чаклунів Ісландії не писали, і дуже часто рецепт не містить детальної інструкції, а інколи взагалі обмежується одним реченням, а десь і те не дійшло до наших часів.
Ось так намагання давніх скандинавських магів зашифрувати свої послання перетворилися в унікальну традицію ісландської графічної магії. І хоча для нас, як для слов’ян, більш звичною є магія слова, різні народи закладали свої наміри та побажання у різні ритуали, залежно від цілого ряду факторів. Втім, і в магічних традиціях українців можна знайти деякі елементи графічної магії. Але це вже тема для окремої розмови.