Фото Залужного зі срібним браслетом збудило пропагандистів — вони віднайшли там свастику. Але користувачі мережі інтернет швидко знайшли оригінал браслету — зі скандинавськими та неоязичницькими символами. Розбираємося у символіці та дізнаємося, чому браслет має відношення до ісландської графічної магії.
Що означають намистини
Усі намистини умовно можна поділити на декілька груп: орнаменти, скандинавська міфологічна символіка, гальдрастави, та неоязичницькі символи. Щоб нам було простіше, пронумеруємо їх.
Тому в принципі, хоча браслет загалом відсилає нас до скандинавської міфології, є і осучаснені елементи.
Орнаментальні зображення
Різноманітні плетінки, схожі на рослинні орнаменти, та зооморфні мотиви ми бачимо на намистинах 1-4. Мені важко сказати, чи є ці орнаменти виключно скандинавськими чи тут присутні і кельтські мотиви: наприклад, намистинка під номером 2 схожа на варіацію кельтського вузла.
Кельтські вузли - зображення з відкритих джерел
Загалом рослинні переплетені орнаменти (намистина 1 і 4), як і зооморфні (намистина 3), в принципі характерні для Західної та Північної Європи того часу. Ось, наприклад, бронзова верхівка меча (Ґотланд, приблизно 750 р. н. е.), оздоблена у характерному скандинавському стилі (а тепер ще раз погляньте на намистинку номер 3).
Скандинавська міфологічна символіка
Наступна група намистин (5-7) відсилають нас до міфології. Це й Молот Тора Мйольнір, і Валькнут, і Іґґдрасіль.
Важко не впізнати у номері 5 Молот Тора — це настільки популярний міфологічний символ, що він відомий навіть тим, хто не читав скандинавські міфи. Молот Тора був популярним атрибутом різних ритуалів та оберегом: Мйольнір використовували під час шлюбних церемоній та при заключенні договорів, носили на шиї, як оберіг. Усього у скандинавських країнах було знайдено близько 1000 (!) прикрас-молотів зі срібла чи заліза.
Приклад підвісок з англомовної статті на Вікіпедії
Така популярність Мйольніра пов’язана з тим, що молот — не тільки зброя, а й інструмент освячення. Молотом Тор осяює своїх козлів, щоб вони ожили, освячує корабль Бальдра під час поховання. Молот, який символізує блискавку — це символ, який використовували, коли людина народжувалася, одружувалася чи помирала, він супроводжував вікінгів під час свят і у походах. Мйольнір — не тільки знак сили небесного вогню, але й символ захисту від зла та оберіг.
Про Валькнут, який ми бачимо на намистинці 6. Слово valknute є у сучасній норвезькій мові, і ним позначають елемент візерунка ⌘, який також відомий як looped square або петля Горгони. Зараз словом «валькнут» зазвичай називають символ із трьох переплетених трикутників, який особливо часто зустрічається на Готландських каменях (Lillbjars, Tängelgårda, Stora Hammars). З інших знахідок — обручка з Валькнутом, знайдена на річці Нін в Англії, і ліжко з Осеберзького поховання.
Справжнє значення символа вважається загубленим, а його зображення в основному пов’язані з жертвоприношеннями або загробним світом. Важко сказати, чи використовувався Валькнут як оберіг — але, беззаперечно, мав сакральне значення. А ще Валькнут пов’язують з легендою, де згадується серце велетня Грунґніра. Зараз в рамках неоязичництва він отримав нові сенси та набув популярності. Детальніше про цей символ можете прочитати у моїй статті.
На намистинці під номером 7 ми бачимо Іґґдрасіль - легендарне дерево зі скандинавських міфів, яке поєднує всі світи. Усі 9 світів об’єднує воно, а вісником між світами є білка Рататоск. На верхівці дерева сидить орел із соколом на чолі, що створює вітри, корені грезе дракон Нідгьоґґ, листям ласує коза Гейдрун, а кору поїдають чотири олені. У кроні Іґґдрасіля є Ліс Годміміра — там сховаються Лів та Лівтрасір, єдині двоє людей, що переживуть Раґнарьок.
Агісхьяльм та Вегвізір — ісландські гальдрастави
Тут треба сказати кілька слів про магію вікінгів, щодо якої існує багато міфів. Про руни та скандинавську магію в мене є детальний тред, який я рекомендую прочитати, якщо вам цікаво.
Перш за все, руни для вікінгів — це букви, алфавіт. 24 руни Старшого Футарку — це алфавіт давньогерманських племен, а саме слово руна — багатозначне. Руна — це і буква, і вираз, і сенс, вкладений у слова. “Рун не повинен різати той, хто на них не знається” — це буквально той, хто не володіє грамотою. Бо у ті часи грамотними були далеко на всі люди, а лише ті, хто мав змогу вивчати грамоту і, скоріше за все, мав відповідний статус.
Тобто якщо людина, яке не навчена грамоті, спробує написати заклинання, може вийти щось не те. І, так, магія вікінгів — це, перш за все, магія слова. Тобто магія заклинань.
Перші заклинання, які збереглися до наших часів, доволі прості, але поступово вони укладнюються, бо давньогерманські маги вірили у те, що заклинання буде тим сильніше, чим складніше буде його прочитати. Так з’являються різноманітні шифровки: написи без пробілів, скорочення, переплутані руни, руни у вигляді певних, на перший погляд, однакових символів, які розрізняються лише маленькими штришками (т.з. руни, що збивають з пантелику)…
А потім руни починають сплітатися — так, ціле заклинання може бути записано однією в’язаною руною. Це так звані банд-руни. Ось, наприклад, імена богів, записані банд-рунами.
6 знаків з молитви затворниці Бусли
І так поступово виникає ісландська графічна магія — унікальна магічна традиція. Магія твориться за допомогою гальдраставів — магічних руноподібних знаків, що з'явилися в епоху раннього Середньовіччя в Ісландії. Являють собою кілька або безліч переплетених рун, нерідко сильно стилізованих.
Агісхьяльм (Егісхьяльм) (8) — це шолом жаху, знак, мета якого — накликати страх на ворогів. Насправді агісхьяльми — це ціла група гальдраставів, ціль яких — заморочити, налякати, заставити ворога заціпеніти від страху. Вираз “одягнути шолом жаху” у Ісландії буквально означав “налякати когось”.
В принципі в різних старовинних джерелах, де записані гальдрастави і рецепти до них, взагалі дія агісхьяльмів описується трохи по-різному: десь знак описується як такий, що допомагає перемогти ворога, десь — як такий, що заспокоює суперечки.
Щодо використання агісхьяльмів на прикрасах, то, скоріше за все, їх не використовували таким чином.
Гальдрастави часто малювали на собі слиною, наносили на папір, метал чи специфічні носії на кшталт кишок палтуса. Інструкції до гальдраставів не завжди добре збереглися, а малювання окремого знаку зазвичай все ж супроводжувалося ритуальною частиною.
Інструкції до агісхьяльмів до нас теж дійшли різні: від малювання слиною на лобі до відливання знака зі свинця і прикладання до лоба.
У будь-якому випадку нарізі агісхьяльми — популярні символи у неоязичників.
Вегвізір (9) — рунічний компас, вперше згадується в Хульдському рукописі, створеному в 1860 році, автором якого є Гейр Вігфуссон. Напис до знаку каже наступне: «Той, хто знак цей при собі носить, не заблукає ні в шторм, ні в негоду, навіть якщо шлях невідомий». Ця фраза була дещо романтизована, тому Вегвізір став популярним символом у тату та не тільки. Зображення Вегвізіра можна знайти на багатьох сучасних прикрасах.
Бат траст мі, у гальдраставів зазвичай було дуже прикладне значення, тобто цей символ буквально використовували, щоб не заблукати в морі. Тобто це не про внутрішні пошуки.
Але у сучасному світі на хвилі цікавості до міфології та традицій минулого давні символи подекуди набирають нових відтінків та значень.
Неоязичницькі символи
І нарешті про намистинку номер 10. На ній ми бачимо неоязичницький символ — Валькірію.
Більшість сучасних “слов'янських” символів — це неоязичницькі знаки, які виникли на хвилі цікавості до язичництва (і на хвилі його відродження, зародження неоязичницьких традицій) у ХХ столітті.
Валькірія також відноситься до них. Вважається, що цей символ є оберегом і уособлює у собі Мудрість, Справедливість, Благородство і Честь.
Висновки
Ну, як і варто було очікувати, нічого, прости Боже, нацистського у браслеті виявлено не було. Браслет являє собою мікс із популярних старовинних скандинавських символів (переосмислених неоязичниками, бо все-таки далеко не всі символи використовувалися у прикрасах) та деяких нових. Так, можливо, така еклектика не відповідає тому, як історично використовувалися символи, але є загалом собі у дусі сучасного часу і неоязичницьких вірувань. Хоча я, звичайно, прихильник використання одиночних символів у прикрасах.
Але у історію зазирнути ніколи не завадить — що ми з вами і зробили.