Photo by Marlena Kuczko
Переглядаючи чергове відео у ТікТоці з підписом «він думає, що може щось приховати» та кадрами дівчат, які роблять розклад на картах Таро або займаються OSINTом, я зробила для себе відкриття. Говорячи про причини популярності езотерики та мантики в ХХІ столітті не зовсім вірно фокусуватися лише на релігійно-світоглядних причинах. Так, ми вже багато говорили про постсекулярне суспільство, в якому ми живемо, про кризу монополії на містичні переживання, які раніше мала церква, а також про паралелі, які можна провести з буремним початком ХХ століття, коли надзвичайну популярність отримав спіритуалізм. Але є ще один фактор, який я випустила з уваги, готуючи попередній матеріал.
Звучить він наступним чином: для жінок різноманітні езотеричні/окультні практики чи робота з мантичними інструментами не завжди є проявом тяжіння до альтернативної форми релігійності. Інколи це більше про можливість створювати і розвивати жіночі простори, шукати внутрішню силу та взагалі про емпавермент.
А якщо говорити простіше, то далеко не всі, хто беруть в руки карти Таро чи, наприклад, відкривають програму для вирахування натальної карти, мають глибоко магічне мислення. Більше того, чимало жінок в соцмережах самі про це говорять. Що гороскоп не є визначальним фактором прийняття рішень, хоча їм подобається з подругами розбирати психотип нового шанувальника за ним. Або про те, що вони не вірять в магію, проте їм подобаються Таро.
Річ у тім, що в міленіалів та зумерів, які виросли на образі привабливої, незалежної та могутньої відьми в медіа, всі ці практики асоціюються, в першу чергу, саме з цим образом. Але таким привабливим цей образ був далеко не завжди. Ба більше, усього трохи більше століття назад, відьма асоціювалася не з привабливою сексуальною жінкою, а зі старою скрюченою бабцею в бородавках.
Як же так вийшло, що образ відьми докорінно змінився у ХХ столітті, яку роль в цьому зіграли феміністки та американські домодосподарки, і які шоу в 90-х та на початку 2000-х заклали основи для нового витка популярності езотерики, поговоримо далі.
The Feminine Mystique, американські домогосподарки та дві хвилі фемінізму як причини зміну образи відьми
За підрахунками істориків, за часи полювання на відьом (а це період приблизно в 300 років) загинуло приблизно 40-50 тисяч чоловік. Окремі дослідники вбачають в полюванні на відьом ознаки феміциду. Хоча слід зазначити, що в деяких країнах під роздачу попадали переважно чоловіки: наприклад, в Ісландії, де чари вважалися справою чоловічою.
Чому ж тоді відьомські полювання в ряді країн (переважно Західної Європи) мали ознаки феміціду?
Відьомські процеси
Річ у тім, що в «Молоті відьом» зазначено три категорії жінок, які найчастіше опинялися відьмами: невірні дружини, прелюбодійки та повитухи. Всі три категорії пов’язані з забороною бути суб’єктною, розпоряджатися своїм тілом або допомагати в цьому іншим. Що стосується повитух, вони в багатьох країнах вважалися жінками, наділеними особливим знанням — адже допомагають новому життю приходити у цей світ. Такі вміння і знання незрозумілі, а, отже вони лякають.
Ось що пише Alex McCann у своїй роботі «“Bewitched:” Between Housewifery and Emancipation», посилаючись на журналістку Мону Шолле:
«Як каже нам Мона Шолле, якщо відьму демонізували протягом століть, то це тому, що
її сприймають як неконтрольовану жінку, яка живе сама і чаклує, постачає іншим зілля, доглядає хворих або поранених, допомагає жінкам народжувати. Це те, що робить відьму символом для жертв патріархального гноблення, і саме тому феміністичні групи, а також інші пригнічені групи претендують на символічну силу відьми.
[...]
Таким чином, якщо відьма демонізується, то це, перш за все, тому що її бояться, вона незалежна і може вчиняти дії, недоступні звичайним людям».
Але тут ми трохи забігаємо наперед.
Отже, з Середньовіччя і майже до ХХ століття образ відьми залишається майже незмінним в медіа. Це відлюдькувата, часто некрасива (іронічно, що під час полювання на відьом нерідко страждали саме привабливі, за тогочасними мірками, жінки), нерідко стара та лиха жінка. Та одними з перших, хто це почали переосмислювати, стали суфражистки.
Матільда Джослін Гейдж, одна з найвідоміших суфражисток
Матільда Джослін Гейдж у своїй роботі «Woman, Church and State» написала про відьму як про образ, що підриває традиційні норми. Цікаво, що її зятем був Френк Баум, автор «Чарівника Країни Оз», в книзі якого з’являється «добра» відьма.
Ще появу першої хвилі фемінізму пов’язують з вибухом популярності окультизму на початку ХХ століття. Західний світ був захоплений спіритуалізмом, а медіумами переважно виступали жінки. Мішель Тевоз пише, що саме ця тенденція допомогла жінкам «усвідомити свою могутність».
Новий виток переосмислення образу стався у 60-х, і співпав з другою хвилею фемінізму. Бетті Фрідан видає свою «The Feminine Mystique» де ставить важливе питання: а чи так вже щасливі всі, без виключень, жінки бути «берегинями домашнього вогнища», тобто типовими американськими домогосподарками, чи відчувають фрустрацію через те, що змушені відмовитися від своїх амбіцій? Цю концепцію «щасливої домогосподарки» вона називає «жіночою містикою».
Women's International Terrorist Conspiracy from Hell
Це запускає цілу лавину інших подій. З’являється організація W.I.T.C.H’s (Women’s International Terrorist Conspiracy from Hell), яка проіснувала всього декілька років і взагалі часто міняла розшифровку абревіатури під різні події, проте мала величезний вплив на суспільство і культуру завдяки своїм шок-акціям. Одного разу дівчата «прокляли» Волл-стріт… і фондовий ринок дійсно обвалився на 13 пунктів. Одне лише це багато говорить нам про вплив їхніх перфомансів.
Шуламіт Фаєрстоун порівнює релігійне та церковне переслідування відьом із політичним підпорядкуванням жінок, а Барбара Еренрайх і Дейдре Інгліш видають брошюру, де порівнюють історію переслідування повитух під час відьомських процесів із боротьбою за відкриття доступних жіночих клінік.
Так само як колись швайнокарась з образи став улюбленим українським мемом через «присвоєння», образ відьми стає не образливим, а компліментарним.
Про це історикиня Anne Kwaschik пише у своїй праці «“We Witches.” Knowledge Wars, Experience and Spirituality in the Women’s Movement During the 1970s»:
«Посилення присутності відьми в публічних дискусіях 1970-х років, її включення до ширшого мовного та образотворчого репертуару сучасні інтелектуали розуміють як повернення репресованих образів у контексті Нового жіночого руху, або, конкретніше, з використанням термінології Ролана Барта, як «штучний міф»: “Найкраща зброя проти міфу — це, у свою чергу, міфіфікувати його та створити штучний міф”. Дійсно, нова відьма змінила проєкцію відьми від жертви переслідування до бунтівниці, щоб діагностувати структури гноблення та виявити силу жіночої влади в сьогоденні.»
Нові відьми в медіа: від «Bewitched» до «Зачарованих» і «Сабріни»
Вищезгадана криза ролі «типової американської домогосподарки» відображається в медіа. На екрани у 1964 році виходить комедійний телесеріал «Bewitched»: про відьму, яка тільки після весілля зізнається у своїй природі чоловіку та обіцяє йому не чаклувати.
Кадр з серіалу Bewitched
Проте не було б восьми сезонів, якби їй це вдалося. Відьомська природа весь час бере гору, а головна героїня Саманта вдається до чарів. Цікавим персонажем є її матір, яка щасливо живе одиначкою, подорожує, чаклує та не розуміє душевних метань Саманти. Вона навіть може дозволити собі начаклувати чоловікові симптоми вагітності, просто щоб продемонструвати, як це непросто. Саманта та її матір Ендора, ніби на протилежних кінцях спектра: одна не розуміє союзу своєї доньки зі смертним і її позицію підкорення, а інша не вважає такий «вільний» спосіб життя правильним.
Сабріна та її тітоньки
«Bewitched» задають певний тренд. У 1971 році виходить комікс «Sabrina the Teenage Witch», який лягає в основу цілої серії про пригоди відьми Сабріни. Нам Сабріна відома з серіалу 90-х, знятому за мотивами коміксу. Своє відьмацьке життя вона поєднує зі шкільною рутиною, її домашній улюбленець Салем не зовсім-то й кіт, а тітоньки подають приклад того, як відьми можуть жити у сучасному світі.
Салем - найбільш релейтбл персонаж серіалу
Здається, у дітей 90-х та 2000-х шансів не пройнятися містикою загалом було небагато. Бо хто з нас не поспішав після школи, щоб переглянути «Зачарованих» (в нас їх також переклали як «Всі жінки — відьми»)? Культовий американський серіал почали транслювати в 1998 році, і можна сказати, що він продовжував тему «Bewitched», адже його героїні — звичайні жінки, які поєднують свої буденні справи з чарівними пригодами. Причому абсолютно різні жінки: для когось в пріоритеті сім’я та він прагне до більш “нормального” життя, як Пайпер; а хтось, як Пейдж, цілком поринає у магічний світ та навіть на певний момент ставить інші буденні справи не в пріоритет. Різноманіття образів та характерів в серіалі змушувало всіх дітей у дворі годинами сперечатися, хто кого буде грати :)
«Всі жінки — відьми»
Хоча з «Зачарованими», як виявилося, все не так просто, адже спочатку серіал мав бути більше сконцентрований на темі сестринства і трохи менше — на любовних перипетіях. Втім, рейтинги — безжальна штука, і шоуранери дещо змінили вектор серіалу. Хай там як, це один з найулюбленіших магічних серіалів багатьох з нас, а його естетика, натхненна Віккою (неоязичницька релігія) змусила не одного глядача поцікавитися, що таке трикветр.
Трикветр - символ Триєдиної Богині
А ще можна згадати про мультфільм та комікс W.I.T.C.H. і інші мультфільми про дівчат-чарівниць. І кінокомедію «Ельвіра — володарка темряви». Мультиків та фільмів було так багато, що можна з упевненістю сказати, що 90-ті стали ще одним етапом остаточної зміни ставлення до відьом у медіа. Вони привабливі, знають як закрутити залицяльникам голови, впевнені та могутні. І при цьому — не лихі, адже більшість з телевізійних відьом однозначно на стороні добра. Коротше, ідеальна рольова модель.
Ось так образ відьми у ХХ столітті пройшов шлях від перших дописів суфражисток до рейтингових шоу, і відбулося остаточне переосмислення відьми: від тої, що зазнає переслідувань, до тої, яку вміє захистити себе, викликає повагу та навіть захоплення.