Я дуже давно хотів написати цю статтю, спостерігаючи за нескінченними дискусіями у творчих спільнотах та беручи участь у тисячах однакових срачів. І нарешті, склавши думки до купи, я вирішив сказати вголос: Диктатурі Фану має бути покладено край.
Ні, це не заснування рольової поліції чи НРІшного гестапо, як би вам не хотілося мене в цьому звинуватити. Це — маніфест проти ракової пухлини під назвою "не буває поганих ігор/гравців/майстрів". Це розбір того, як толерування посередності вбиває наше хобі, шкодить ком'юніті, і, найголовніше — про те, як нам варто боротися із цим огидним і токсичним явищем, замаскованим під ДоБроТу тА пОзИтИв.
Історія хвороби: Як боротьба з гейткіпінгом створила ехо-камеру
Настільно-рольові ігри ще умовні двадцять років тому були доволі закритим, та, будьмо чесними — душним хобі із сумнівною репутацією. Ми проходили свій шлях, як будь-яке нове ком'юніті. Там сиділи діди-олди та злі люди, які вважали: якщо ти чогось не знаєш — то ти мудак. Взагалі, спочатку прочитай 100 книжок, потім познайомся зі 100 майстрами, отримай репутацію, і, можливо, ти зможеш-таки стати частиною спільноти. Але це не точно. Це було типове гейткіперське пекло.
І, звісно, такий статус-кво не міг триматися вічно. Доволі скоро маятник хитнувся в інший бік. Ком'юніті стало, навпаки, максимально підтримуючим для новачків. Воно почало заохочувати пробувати, помилятися і продовжувати пробувати без необхідності бути двадцять разів зануреним в лайно в процесі ознайомлення. Вері саппортів, вері гуд, я це цілком підтримую.
Але, як і в будь-якому іншому творчому (і не тільки) середовищі, ця поведінка почала переростати у щось екстремальне. Це не нове, ми це вже проходили й проходитимемо неодноразово: спочатку гарна ідея перетворюється на дещо жахливе і монструозне.
Яскравий приклад — бодіпозитив. Шикарна ідея: від'єбатися від людей, а не шеймити їх за зовнішність. Допоки деякі радикальні адепти не почали займатися цькуванням тих, хто занадто відповідає "конвенційним стандартам краси" або займається спортом.
Тож, замість гейткіпінгу ми отримали нові ключові парадигми:
"Не буває поганих ігор". Це просто питання того, кому що подобається.
"Не буває поганих майстрів". Просто ви не зійшлися стилями та характерами.
"Не буває правильних і неправильних способів грати". Головне — це отримувати фан.
На перший погляд нічого страшного? Якби ж. Подібний підхід стає чудовою ширмою для абсолютної бездарності, ліні та деградації як окремих людей, так і ком'юніті в цілому.
Все це призводить до фатальних наслідків:
Спільнота не позбувається токсичних людей. Ба більше, починає їх захищати під егідою "інклюзивності" чи просто із солідарності з "правилами".
Стимулюються токсичні практики. Такі практики відлякують адекватних новачків, які бачать цей цирк і йдуть геть. Чи просто люди потрапляють на посередні ігри від посередніх майстрів та розчаровуються у хобі в цілому.
Знищуються перспективи для розвитку. Бо навіщо рости, якщо ти й так "молодець", ба більше, не маєш права бути порівнюваним з іншими. Такий саме молодець, як і Микита, який зробив гру про хуйню.
Забороняється критика і обговорення. Якщо всі обговорення зводяться до того, які всі молодці, а якщо щось не сподобалось — це просто не твоє, то ці обговорення не створюють інсайтів. Не забезпечують пошук нових рішень для існуючих проблем.
Все це перетворює творчі спільноти на ехо-камеру. Де, як то кажуть, пєтушка хвалить кукуха, за те, що хвалить він пєтушку.
І так бути не має. Принаймні, допоки я хочу бачити більше класних ігор, більше класних майстрів, і більшу популярність мого улюбленого хобі.
Деконструкція брехні: чому смаки — не виправдання
Власне, як і в багатьох видах діяльності, варто зазначити що є питання, які регулюються суто смаками. І я не збираюся з цим сперечатися. Комусь не подобається гостре, хтось від нього у захваті. І це окей. Це не означає що прісне чи навпаки, пекельне блюдо є поганим. Те саме в музиці, в брендах автомобілів та в більшості інших аспектів життя. Я жодним чином не збираюся порушувати чиїсь права на смаки і власний вибір.
Але доволі смішним буде виправдання підгорілої каші тим, що це "сімейний рецепт" чи "а комусь подобається". Вибачте, підгоріле це підгоріле. Той хто це зробив — молодець, тому що спробував, але не "молодець який класний кухар суперське блюдо". Це не питання смаків, це питання порушеного кулінарного процесу. Хуйова збірка автомобіля, який загоряється сам по собі — це теж не питання смаків, це питання безпеки. Звісно, від поганої НРІ ніхто не помре (хоча, я не впевнений, може й таке траплялося). Проте погана гра, навіть якщо вона є безкоштовною, це все ще:
Витрачений час. Вибачте, зараз в більшості дорослих людей та навіть дітей це занадто цінний ресурс, аби витрачати його на хуйню.
Негативні емоції. Розчарування, в тому числі і у інших учасниках, злість, образа, нерозуміння, пошуки винних. Чи то я дурачок, що не зміг в цьому розібратися? Чи то вони дурачки, бо такою дичиною маються? Нікому це не треба, магній безкоштовно в аптеках не роздають, не кажучи вже про антидепресанти.
Спотворення вражень від хобі. Уявіть, що ви ніколи не бачили кінематограф. І ось, вам показують диво, кінотеатр. А в ньому "Зелене слоненя", записане задом наперед. З доволі великою вірогідністю, змінити ваше ставлення до кінематографу буде дуже складно і не факт що взагалі вдасться.
Саме тому, я вирішив все ж таки спробувати відокремити суб'єктивне від об'єктивного. Знайти, хоча б для себе, але, сподіваюсь, і для вас, деякі критерії, які могли б відділити погане майстрування від гарного. При цьому не зачіпляючи саме суб'єктивних вподобань щодо настільно-рольових ігор. Так, не в останню чергу щоб апологети "Це ПрОсТо Не ТвІй СтИлЬ, ВоДіТь Як ХоЧеТе" не тицяли аргументацією про смаки.
Наостанок, щодо критики. Ви можете дивитися Зеленого Слоненя вдома скільки забажаєте, це цілком ваше право. Ви можете їсти підгорілу кашу і кайфувати від скоринки. Але якщо ви виходите з цим на публіку — публіка має право вказати вам на помилки. І тим більше не зобов'язана вас хвалити. В контексті настільно-рольових ігор в мене в цьому є пряма зацікавленість. Я не хочу грати в погані ігри. Я не хочу щоб на мої ігри приходили люди, які звикли лише до поганих ігор і токсичних ігрових практик.
10 критеріїв оцінки майстрування — як проводити дійсно якісні ігри
Тож почнемо те, заради чого ми тут зібрались. Якщо якісь речі можна назвати гарними і поганими, та при цьому відділити їх від суб'єктивних відчуттів, то варто це зробити. Тому...
Behold!
Цей перелік не означає, що за відсутності цих навичок ви не можете пробувати. Чи що є якась встановлена "планка якості". Тим не менш, кожна з цих речей це те, що по-перше — можна і треба розвивати. По-друге — те, що можна оцінювати в контексті гри.
Знання системи. Майстер повинен знати систему і вміти користуватися своїм інструментом. Звісно, це не стосується спільних плейтестів, групового дослідження нової гри, і так далі. Це стосується звичайних ігор, на які ви набираєте людей щоб пограти. І цю навичку можна і треба розвивати багатьма шляхами. Відео. Участь в іграх в якості гравця. Читання рулбуків та ком'юніті. Все це працюватиме. Звісно, не треба ставати ходячою енциклопедією, яка знає кожен нюанс кожного опціонального правила. Достатньо не терятися більше ніж в умовних 5% випадків, коли вам треба застосувати якісь рішення.
Поставлена мова. Не важливо, який сюжет у вашій грі, та які смачні описи ви даєте. Якщо кожне ваше речення супроводжується постійним "ееее, нууу, ееее, ммммм, ееее" — це вбиває атмосферу. Звісно, ніхто не шеймитиме вас за проблеми з лексикою якщо в вас заікання чи картавість. А от за невміння зв'язувати свої думки в речення без зависання — вже можна. Бо це про навичку, яку можна і треба розвивати. І розвиток якої зробить ваші ігри набагато кращими.
Адміністрування. Гра — це спільна розвага декількох людей. І саме на майстра зазвичай покладається обов'язок, зробити цю спільну розвагу комфортною і приємною для кожного. В першу чергу це стосується двох речей: розподілення спотлайту та забезпечення безпеки за столом. Гарний майстер має зробити так, щоб кожен присутній на грі гравець міг отримати можливість пограти. І вміти вчасно погасити міжособистісні конфлікти — в тому числі показати на двері токсичному гравцю, який псує гру іншим.
Дотримання умов. Якщо ви домовилися про гру по якихось критеріях — ним варто слідкувати. На жаль, далеко не кожен майстер дійсно цьому відповідає. Так героїчне фентезі переростає в кіберпанк, детектив стає горором, горор — трешем, а кваліфіковані пригодники — бездарними бомжами. Не треба так робити і порушувати попередні домовленості. Навіть якщо вам здається що це буде крута ідея. (Спойлер: не буде). А якщо дуже хочеться — спочатку отримайте погодження в усіх інших учасників. Змінювати умови це нормально, ненормально — робити це без узгодження.
Цивілізованість, людяність та соціалізація. Це про базові умови взаємодії з суспільством. Про те, що варто не запізнюватися, чи хоча б попереджати про запізнення. Про те, що треба митися, якщо ви граєте офлайн. І те, що не треба робити іншим гравцям боляче і неприємно, та тим більше — отримувати від таких дій задоволення. Бути адекватною людиною, а не асоціальним неемпатичним виродком, простими словами. Навичка, до речі, дуже корисна не тільки в НРІ.
Підготовка до гри. Гарна підготовка це завжди помітно. Це завжди важливо. Навіть якщо ваша система не передбачає значущої підготовки безпосередньо сюжету, ігрових матеріалів, статблоків і мап, та покладає створення історії на кооперацію з гравцями — готуватися всеодно треба. Подумати про взаємодію гравців, мати заготовки ідей та відповідей тощо. Зворотня сторона теж мається — вміння готувати ігри, воно ще й про те, щоб не займатися оверпрепом. Не сидіти 20 годин над ідеальною грою, щоб потім жорстко вести гравців по рейках, аби то все було не дарма.
Імпровізація. Вміння швидко змінювати хід гри та робити її цікавішою для себе і гравців — це дуже важлива риса гарного майстра. Варто розуміти, що питання імпровізації нерозривно пов'язане з підготовкою до гри. Виключно на імпровізації можна розрулити одну ситуацію, але зробити це в контексті всієї гри — потребує або виняткових навичок, або випадкового співпадіння зірок, або і першого і другого, і скоріш є винятком з правил.
Робота з причинно-наслідковим зв'язком. Якою б не була ваша гра, гарний майстер завжди має зробити так, щоб гравці відчували, бачили і розуміли наслідки своїх рішень. Це стосується як створення атмосфери і живого світу, так і забезпечення гравцями розуміння сцен та своїх дій. Це стосується побудови сюжету, розробки по-справжньому цікавих нпц і локацій. І навіть міжгравцевої позаігрової взаємодії — якщо гравці дуже втомлені, не треба дивуватися, що вони тормозять під час екшонових сцен.
Пейсінг, таймінги та флоу. Ця навичка далеко не завжди може бути об'єктивною, бо в кожного з гравців і майстрів можуть бути свої погляди на "ідеальний" рецепт. Тим не менш, загальне розуміння того, коли треба посунути сцену вперед, коли треба дати людям час на взаємодію, а коли варто закінчувати, бо ваншот вже затягнувся на 6 годин замість 3 — це дуже корисний скіл, який точно покращить ваші ігри.
Фідбек та його сприйняття. Хороший майстер цікавиться фідбеком, вміє його отримувати та імплементувати вивчені уроки у своїх наступних іграх — як в контексті однієї конкретної групи, за рахунок розуміння, що треба саме цим гравцям, так і в контексті збереження загального досвіду і покращення речей, універсальних для всіх.
Звісно, ви можете доповнювати свій список вашими власними критеріями. Обговорювати його, пропонувати свої рішення в коментарях та розповідати, що Грігуль заборонив отримувати фан. Це буде дуже гарно!
Ітогі подвєдьом
В якості підсумків варто сказати одну річ. Гейткіпінг був проблемою і був злом, яке заважало нашому хобі розвиватися. Токсична позитивність наразі так саме стала проблемою і злом, яке вже заважає нашому хобі розвиватися знов. Спроба впорядкувати те і відокремити суб'єктивне від об'єктивного, підтримку і заохочення — від заборони на критику, та встановити межу між особистим та публічним — це моя спроба зробити наш спільний простір і наше спільне хобі кращим. Щоб всі ми могли бачити круті ігри, робити круті ігри та грати у круті ігри.
Не страшно, якщо ваші ігри назвуть лайном. Страшно, якщо ваші ігри будуть лайном, але всі навколо казатимуть вам, що це шоколад.