Що ж, я вже давно хотів розповісти вчителькє про чергову настільно-рольову гру від Cubicle 7. Тепер ми поговоримо про "Пральню", друге видання якої вийшло минулого літа. Щоб ви одразу розуміли про що мова, то уявіть собі щось середнє між Людьми в Чорному, Лавкрафтом та телесеріалом "Офіс". Сподіваюсь, для вас це звучить так саме цікаво, як і для мене.
Тож почнемо!
Що то за Пральня така і чи треба нам відмивати гроші, як у Чікаго?
Почнемо із того, що ні, в Чікаго ви відправитесь хіба що на закордонне завдання. Основний сетінг гри — це Великобританія нульових років. Щодо відмивання грошей — в вас, як в порядних британських державних службовців їх взагалі не буде. Зате в вас буде купа задач, КПІ, ОКР, мітапів, дешбордів і всього того, від чого ми тікаємо в настільно-рольові ігри. Принаймні фоном.
Але якщо казати серйозно, то цей чудовий вигаданий всесвіт базується на книжках Чарльза Строса, які я дуже рекомендую почитати просто так, навіть якщо ви не любите ці наші з вами настільно-рольові ігри. В чому суть та цікавість цього всесвіту? В тому, що Тюрінг свого часу вивів одну дуже цікаву теорему, яка підтвердила існування альтернативних вимірів, та сам факт того, що деякі математичні обчислення є універсальною мовою реальності. А вся "магія" — то є просто ті саме обчислення, що прикликають до себе потойбічні енергії з інших світів. Так, давні ритуалісти просто малювали якісь незрозумілі пентаклі і проводили ритуали просто випадково фіксуючи необхідні формули і патерни, часто не розуміючі взагалі як і навіщо.
Проте, нагадаю, на дворі нульові роки. Смартфони є в кожній кишені. Інтернет і потужності людства зростають. Засекречену теорему Тюрінга паралельно виводять в рамках своїх домашніх досліджень все більше випадкових людей, які потім або випадково зникають, або починають працювати на Пральню (або іншу окультну агенцію, якщо це відбувається не на території Об'єднаного Королівства). І світ беззаперечно котиться до свого кінця, який чисто математично має статися доволі скоро, від того що хтось просто випадково відкриє прохід таким сутностям, що зжеруть самі зірки і закони фізики.
Тим не менш, Пральня працює, і працює саме так, як того вимагають новітні стандарти управління якістю ISO:9001, а також безліч інших виправданих і не дуже вимог. Це світ, в якому ви не знаєте, що буде страшніше — побачити, як з очей вчорашнього колеги починають лізти щупальця, чи дізнатися, що у зв'язку із цією подією вас відправлять на базовий курс комп'ютерної демонології з обов'язковим відвідуванням мінімум 80 академічних годин, і все це з вирахуванням вашої премії із маленької державної зарплати. Це світ, в якому хлопчина із техпідтримки може стрибнути у потойбічний вимір, щоб підірвати там термоядерну боєголовку, і все заради того, щоб завтра таки настало. Саме те завтра, в якому йому буде треба вчергове полагодити черговий принтер у чергового працівника бухгалтерського відділу, який щось натиснув і все зникло.
А як в це грати і які куби в кого кидати?
У якості ігрової системи Cubicle 7 вирішили взяти все ту саме свою систему C7D6, яку ми вже могли бачити у Age of Sigmar: Soulbound. Звісно, з деякими доопрацюваннями: як у питаннях оптимізації прогалин у вже доволі старому рулсеті, так і з суто тематичними змінами, які мали б відповідати всесвіту Пральні. Так як про базові кидки, характеристики і все таке інше ви вже можете прочитати у відповідній статті, тут я краще зосереджуся на тому, що тут є особливого.
1) Магія. Магію тут зроблено куди більш небезпечною, але, з іншого боку, вона також є більш гнучкою.
2) Економіка дій. Вона тут працює як у "ускладненій" версії Soulbound. Персонажі можуть отримувати додаткові дії виключно у випадку сильного стресу чи поранень.
3) Ресурси. Лікуватися грошима тут не вийде. В усьому іншому все виглядає майже так саме і знайомо.
В цілому, в мене були певні сумніви, чи буде система, заточена під героїчне епічне фентезі нормальо працювати в рамках по-перше — сучасного міського фентезі. А по-друге — гри, яка заточена на бойову взаємодію набагато менше просто своєю концепцією.
Але після декількох ігор, я впевнився, що воно працює цілком нормально.
Плюси та мінуси "Пральні" — чи варто в неї грати?
Звісно ж, огляд не був би оглядом, якби ми не витратили деякий час на те, щоб максимально чесно, об'єктивно, неупереджено розгледіти цю гру. І я, як людина, що обожнює Soulbound, якій сподобалися книжки по Пральні, і яка просто чесно вважає що існує тільки дві думки — моя та неправильна, обов'язково зможу забезпечити саме такий об'єктивний, чесний і неупереджений аналіз. Тож, що мені сподобалось у цій грі?
Час. Це шикарно. До Пральні я дуже скептично ставився навіть до фентезійних ігор, які базуються на умовній сучасності чи навколосучасності. Чому? Не знаю, але мені було якось складно. Пральня мені в цьому допомогла. Враховуючи, що сеттінг все ж таки передбачає гру в першу чергу в нульові або ранні десяті роки — це ще й чудовий спосіб для м'якої ностальгії. Можливість додати тематичні треки того часу, пригадати культуру і контент також допомагає зануритись у гри ще краще.
Магія. Вона жорстока. Вона може вбити вас і ваших колег, та й взагалі привести до ДУЖЕ ПОГАНИХ наслідків. Але тим не менш вона контрольована, і в багатьох аспектах гри у вас є чудовий вибір, чи створити закляття, але із наслідками, чи провалити перевірку, але обійтись без негативу. Обгортка магії теж шикарна.
Ідея. Змішати Лавкрафта та офісну рутину — просто неймовірно крута ідея. При цьому всьому, це дозволяє майстру і гравцям постійно регулювати вайб гри, додаючи чогось темного і саспенсного, або навпаки, перемикаючись на щось цілком побутове. Поради по проведенню гри також допомагають у налаштуванні цих моментів.
Правила. С7Д6 — гарна і сучасна система. Я вже розповідав що вона мені подобається в Soulbound, і тут вона реалізована ще краще. Виправлені ключові недоліки, внесені цікаві зміни. Супер.
Гумор. Його дуже багато навіть у самих правилах. Файний, іноді цілковито британський, іноді — доволі гіківський, а іноді — просто химерний. Але він є майже усюди, і він дійсно викликає емоції. Від посмішки, до сліз на обличчі.
Звісно ж, щоб огляд був об'єктивним, я маю вказати і на деякі недоліки системи, тож швидесенько пробіжимося по них і постараємось забути та не звертати на них увагу:
Маркетинг. Цей монстр останні роки пожирає Cubicle 7 не гірше за якогось потойбічного монстра. Реліз "Пральні" супроводжувався випуском одразу ЧОТИРЬОХ книжок. Це Книга Гравця. Книга Майстра. Зібрання перероблених старих пригод з першої редакції. Та нова книжка з пригодами. Жахливо, насправді, дуже таке не люблю. Мені подобаються рулбуки де все є одразу в одній книзі.
Теж маркетинг, але по-іншому. Таке відчуття, що "Пральні" Cubicle 7 майже не приділяють уваги. Очікувати на появу модуля на Foundry я б не став. А його в цілому дуже і дуже не вистачає. І хоч куби тут треба кидати поменше аніж в Soulbound, це все створює деякий дискомфорт. Тим не менш, вже вийшла як мінімум одна додаткова пригода із назвою Слуга Народу, кєк. Тому може колись побачимо і віртуального стола. Але я б не сподівався.
Відсутність новацій. Це майже та сама система, яку ми маємо в Soulbound, а більшість змін — це покращення питань, які і так були покращені або додатковими матеріалами до АоСіку свого часу, або обговорені у Дискорді з авторами. Нічого унікального саме під "Пральню" тут нема. І це трохи сумно. Більшість взаємодій побутового характеру віддано на відкуп саме майстру і гравцям, без спеціалізованих механік і правил. Хоча хотілося б мати і відповідні інструменти, а не покладатися на свою власну майстерність.
Ітогі подвєдьом
В цілому, я можу сказати що Пральня мені дуже сподобалась. Я її водив і збиратимусь водити ще й надалі, як і читати художню літературу. Незважаючи на те, що усе це бюрократично-офісне пекло псує життя багатьом із нас, у цій грі воно сприймається дуже гарно, а наявність хтонічних незрозумілих загроз усьому людству допомагає відволіктись та розслабитись після чергової жахливо нудної наради.
Чи варто в це грати вам? Так, якщо вам подобається першоджерело. Так, якщо вам хочеться трошки ностальгії по часах, коли ви були на 10-20 рочків молодше. Так, якщо вам подобаються шпигунські інтриги, таємні агенції, гіківські преколи та хтонічний жах. Так, якщо вам хочеться гарно посміятися і сатирично подивитися на забюрократизовану пекельну державну машину. Або просто повиганяти демонів зі старого офісного принтеру, який чомусь почав друкувати текст давньоєнохіанською мовою навіть при вимкненні його з мережі.