Андрій Васильович Гета - український живописець і графік народився 25 грудня 1926 року в селі Старі Санжари Полтавської області.
В 1930 році родина художника переїхала в місто Червоноармійськ що на Донбасі. Тут Андрій Васильович закінчив сім класів середньої школи і відвідував дитячу художню студію в міському будинку молоді. Продовжити послідуюче навчання в Дніпропетровському (Дніпровському) художньому училищі завадила війна.
Ветеран Другої Світової війни. Відзначений боєвими нагородами.
Під час проходження військової служби відвідував студію образотворчого мистецтва в Посдамі, в Німеччині. Його викладачем там був відомий київський художник - Олександр Трофимович Кнюх.
В 1947 році на виставці армійських художників в Німеччині Андрій Гета одержав другу премію за картину «Подвиг звʼязківця».
Після демобілізації в жовтні 1950 року художник їде в Київ, аби продовжити навчання. Навчається у вечірній середній школі та відвідує художню студію під керівництвом Григорія Киянченко.
Починає трудову діяльність в художньому відділі редакції газети «Молодь України».
В 1962 році закінчив Український поліграфічний інститут імені І. Фьодорова за спеціальністю: художник-графік. Викладач: Михайло Іванов.
Після закінчення навчання і до 1986 року працював художнім редактором видавництва «Дніпро».
З 1966 року - учасник республіканських, всесоюзних та зарубіжних художніх виставок.
Персональні виставки художника відбулись у Києві, Полтаві, Чернігові та Ніжині.
Митець є членом Союзу журналістів України з 1966 року, член Союзу художників України з 1978 року.
Реалістичні сюжетні композиції, пейзажі, портрети і натюрморти розкривають головні теми і мотиви в творчості художника.
Твори Андрія Васильовича Гети представлені в музейних та приватних колекціях в Україні та за її кордонами.
1926 - 2017
Основні твори
іл. та оформлення до кн. — «Третій горизонт» (1965) М. Чабанівського, «Любар» (1972) В. Хижняка, «Тополя на тому березі» (1976) С. Голованівського, «Верховинці. Кам’яний ідол» Ю. Мейгеша, «Батьківська домівка» С. Вороніна (обидві — 1979), «Початок вічного» П. Кочури» (1980; усі — Київ); графіка — «Розвідники в селі», «Партизанська балада», «Ранок у Донбасі» (усі — 1974), «Готель “Київ”» (1976), «Повноводна Десна», «Вид на Київ з Татарки» (обидва — 1977), «Київська зима» (1978), «Після дощу», «На лузі», «Високе небо над Дніпром», «Біля теплого моря» (усі — 1979), «Ветеран», «Осінні промені», «Старий дуб восени», «Кипариси біля моря», «Київ осінній» (усі — 1980), «У східному Криму», «Київ. Татарська вулиця», «Десна розлилася», «Болгарія. Несебр» (усі — 1981), «Осінь. Конча-Озерна», «Кримський етюд» (обидва — 1982), «Ранок на лимані» (1983), «Холодний день», «Київ. Будинок на Рейтарській», «Дерева серед лугу», «Голосіївська зима» (усі — 1984), «Болгарія. Селянське подвір’я», «Київський ранок», «Світлий вересень», «Осінь у Кончі» (усі — 1985), «Паром на Десні» (1986), «Старий дуб», «Київ. Володимирська вулиця», «Видубицький монастир» (усі — 1987), «Провулок Т. Шевченка», «Деснянська елегія», «Весняна оранка» (усі — 1988), «А. Місицький» (1989), «Я. Гайдук» (2002); живопис — «Тиха Десна» (1996), «Березнева блакить» (1997), «Осінь в гаю» (1998), «Зима. Вечірні промені» (1999), «В очікуванні теплих днів», «Сонячний вечір» (обидва — 2001), «Натюрморт із рушником», «Осінній натюрморт» (обидва — 2003), «Верби над водою», «Осінь біля Десни» (обидва — 2004).