Олександра
Моя маленька, я пишу тобі листа,
Туди, де ти – щаслива і доросла.
Де наші фото на стіні і у постах,
І знаєш, що життя – це так не просто.
А коли сумно стане – пригадай:
Де ти – дитина, а навкруги гори,
Тримають хмари і рожевий небокрай,
Спостерігаєш, дивлячись угору.
Велосипед чи човен, все одно,
Ти – мандрівниця, справжній пілігрім,
Пройшла у шість Каміно де Сант’яго,
Що б не робила, ти захоплена усім.
Пишу і думаю, ну що ж ти за дитя?
Пірнаєш у басейні і пливеш.
Біжиш до мене: Мама, заплети!
І скоро своїм Шляхом вже підеш.
Час, наче захисник, суддя і кат,
Здається, що пройшла лиш одна мить.
Постскриптум: Доню, я тебе люблю!
Підписую, і лиш рука тремтить.
Валентина Басан
16.08.2023