
29 липня 1899 року в Гаазі завершилася Перша мирна конференція, скликана з ініціативи російського імператора Миколи II. У роботі форуму, що розпочався 18 травня, взяли участь представники 26 держав. Головною метою було обмеження озброєнь і створення механізмів мирного врегулювання міжнародних конфліктів.
Учасникам не вдалося домовитися про реальне скорочення військових арсеналів. Проте конференція ухвалила три міжнародні конвенції та кілька декларацій, які стали важливим етапом у розвитку права війни.
Конвенція про закони і звичаї сухопутної війни визначала статус комбатантів і військовополонених, правила ведення бойових дій, обмеження під час окупації територій та обов’язки воюючих сторін.
Окремі декларації забороняли застосування снарядів із задушливими або шкідливими газами, а також куль, що легко розгортаються чи сплющуються в людському тілі. Конференція також підтримала принцип мирного розв’язання міждержавних суперечок і сприяла створенню Постійної палати третейського суду.
Гаазькі домовленості не зупинили гонку озброєнь і не запобігли майбутнім війнам. Частина держав згодом порушувала встановлені обмеження. Однак ухвалені документи вперше на міжнародному рівні системно сформулювали правила, покликані зменшити жорстокість бойових дій, захистити полонених і цивільне населення та встановити юридичну відповідальність воюючих сторін.
