12 квітня 1204 року — війська хрестоносців, сформовані переважно з лицарів Західної Європи та сил Венеційської республіки, прорвали оборону й остаточно захопили Константинополь. Подія стала кульмінацією Четвертого хрестового походу, який замість боротьби за Святу землю завершився нападом на столицю Візантійської імперії.
Попри потужні укріплення, місто не витримало натиску. Після прориву оборони розпочалися масштабні грабунки, пожежі та руйнування. За свідченнями сучасників, Константинополь зазнав нищівного розгрому: храми, палаци й культурні цінності були знищені або вивезені до Західної Європи. Особливо постраждав символ міста — Собору Святої Софії, який було пограбовано.
Захоплення Константинополя призвело до фактичного розпаду Візантійської імперії та створення на її території Латинської імперії. Подія суттєво поглибила розкол між Східною та Західною церквами й змінила баланс сил у регіоні. Історики оцінюють ці події як один із найсуперечливіших епізодів середньовічної Європи, де релігійні гасла поєдналися з політичними та економічними інтересами.