7 лютого 1497 року у Флоренції відбулася подія, що стала символом радикального релігійного зламу епохи Відродження, — так зване «Вогнище марнославства» (Falò delle vanità). На центральних площах міста, насамперед на площі Синьйорії, було публічно спалено предмети, які прихильники домініканського проповідника Джироламо Савонарола вважали проявами гріха та морального розкладу.
До вогнищ кидали розкішний одяг, дзеркала, коштовності, музичні інструменти, гральні карти, світські книги та навіть твори мистецтва. Акція була частиною масштабної релігійно-моральної кампанії, спрямованої проти «марнославства», світських насолод і культурної пишноти, що асоціювалися з попереднім правлінням Медічі та гуманістичною традицією міста.
Савонарола, який фактично контролював політичне життя Флоренція у середині 1490-х років, проповідував ідею «християнської республіки» з суворими моральними нормами та аскетичним укладом. «Вогнище марнославства» стало кульмінацією цієї реформи і водночас точкою загострення конфлікту між релігійним фанатизмом і культурною спадщиною Відродження.
Подія викликала глибокий розкол у флорентійському суспільстві. Вже за рік сам Савонарола був заарештований, засуджений інквізицією і страчений, а його експеримент із моральним очищенням міста зазнав краху.