31 січня 1865 року Конгрес США ухвалив 13-ту поправку до Конституції, якою рабство було заборонене на всій території країни. Формулювання документа було лаконічним, але наслідки — історичними: відтепер примусова праця визнавалася незаконною, за винятком покарання за злочин, призначеного судом.
Голосування стало результатом напруженої політичної боротьби. У Палаті представників необхідну більшість у дві третини вдалося зібрати лише з другої спроби. Вирішальну роль відіграла позиція адміністрації президента Авраама Лінкольна, яка розглядала поправку як спосіб остаточно закріпити підсумки Громадянської війни. На відміну від Прокламації про звільнення рабів 1863 року, що діяла переважно на територіях конфедератів, нова норма мала загальнонаціональний і постійний характер.
Втім, рішення Конгресу ще не означало негайних змін на практиці. Поправка набула чинності лише 6 грудня 1865 року після ратифікації більшістю штатів, уже після загибелі Лінкольна.
Скасування рабства стало моральною та правовою віхою, але не завершенням проблеми. Реальна рівність для колишніх рабів залишалася далеким завданням, яке вимагало десятиліть подальшої боротьби та законодавчих змін.