25 лютого 1856 року в Парижі відкрився міжнародний конгрес, що поклав край Кримській війні. Дипломатичні переговори між Росією, Османською імперією, Великою Британією, Францією, Сардинією, Австрією і Пруссією тривали понад два місяці і завершилися 30 березня підписанням мирного договору.
Згідно з умовами угоди, Росія відмовлялася від військового флоту на Чорному морі, що серйозно послабило її позиції в регіоні. Дунайські князівства переходили під колективний протекторат європейських держав, а гирло Дунаю поверталося під контроль Османської імперії. Франція і Велика Британія зміцнили свій вплив на Балканах, сприяючи подальшому ослабленню російської присутності в Європі.
Конгрес також закріпив принципи міжнародної дипломатії, підкресливши баланс сил і колективні гарантії територіальної цілісності Османської імперії. Однак договір не усунув повністю протиріччя між великими державами і не запобіг майбутнім конфліктам. Згодом обмеження для Росії були переглянуті, але Паризький мир на кілька десятиліть визначив європейську політичну систему. Конгрес 1856 року продемонстрував нові механізми дипломатичного врегулювання, але також показав, що рішення великих держав мають тимчасовий характер.