«20 днів в Маріуполі». Кадри з цього фільму свого часу ми всі вже бачили. Ми жахалися, пересилали одне одному і не могли повірити в побачене. Однак нагода подивитися повну картину, яку зафіксували документалісти тоді, у нас всіх зʼявилася лише зараз.
Якщо ви цією нагодою не скористалися, то дуже прикро. Не важлива причина, чому ви не змогли подивитися, і немає різниці, що саме вам завадило. Якщо ви могли та не подивилися, ви, на жаль, зрадили сподіванням одного з героїв фільму, який зробив усе, щоб журналісти вивезли відзнятий матеріал і спробували докричатися до світу.
Русскій мір вбивав Маріуполь 86 днів. Окупантам так і не вдалося його зламати, тож вони його знищили. І двадцять днів з тих вісімдесяти шести документалісти вмістили в півтори години. Це дійсно боляче. Це страшно. І в першу чергу від того, що це вже неможливо відкрутити назад. Це вже наша історія, з якою ми житимемо завжди. Знайдіть ці півтори години у щоденній біганині та подивіться фільм. Попри біль у вас зʼявляться сили для боротьби. Сили і розуміння головного: якщо спинитися, то те, що сталося з Маріком, чекатиме на всю країну.