Устиму Голоднюку
Вщухає дощ, ряснішає трава,
Стихає вітер, тягнеться до скроні
Яскрава квітка, ніби ожива,
Вростаючи стеблом в мої долоні.
Глибоке небо та багряні сни.
Розбитий шлях і поминки щоденні.
Яскрава квітка прагне до весни,
Вростаючи стеблом в мої легені.
Усі молились, жоден не воскрес.
Та головне, що не лишились в пастці.
Яскрава квітка пнеться до небес
Крізь чорну дірку у блакитній касці.
6 березня 2014
