Всім привіт, вітаю вас в новому епізоді, в новому випуску.
І сьогодні я хочу поговорити на тему традицій, на тему збереження традицій.
Чому я захотів поговорити на цю тему?
Тому що зараз ми живемо в таку унікальну добу, унікальний період, коли відбувається перехід до нового стилю життя.
Що я маю на увазі? Коли я народився, ще не було інтернету, ще не було соціальних мереж, не було мобільних телефонів.
І ми жили трошки інше життя. Так вже було телебачення, вже було радіо, але стиль життя був все-таки трошки іншим, трошки ближчим до традиційного життя.
Наприклад, я проводив кожне літо в селі у моєї бабусі, і люди в селі живуть більш традиційним способом життя.
Тобто зміни приходять пізніше, спочатку зміни приходять у великі міста, а в сели зміни приходять трошки пізніше, відбувається така затримка.
Наприклад, я пам'ятаю таку традицію, як співати колядки на Різдво.
Ми ходили до наших сусідів, співали колядки або читали якісь короткі вірші і отримували за це подарунки, отримували солодощі, цукерки або гроші невеликі.
Ну і це було, скажімо так, природно. Це була така неперервна традиція, і люди це робили багато поколінь, і в селі це ще зберіглось.
Особливо коли я був маленьким, тобто це 30 років тому приблизно, ця традиція була живою. Зараз у великих містах вже люди не ходять колядувати, люди не ходять до сусідів співати колядки.
Ну можливо ще трошки це існує, але вже воно не є таким популярним, не є таким поширеним.
Ну і навіть якщо зараз люди це роблять, це більше відродження традицій, тому що вони прочитали що була така традиція і хочуть її відродити.
А коли йдеться про село, то йдеться про неперервну традицію, таку природню, натуральну.
Також така цікава деталь, про яку мало хто згадує, мало хто говорить, це те що наші бабусі в селі носили хустки або носили платки.
Що таке платок, що таке хустка? Ну англійською мовою мабуть це буде scarf.
Коли жінка виходила заміж, вона починала носити хустку або починала носити платок. Це синоніми хустка, платок. І я пам'ятаю як моя бабуся і інші жінки старші носили ці хустки в селі.
Це теж була така неперервна традиція, природня скажімо так. Зараз вже мабуть навіть в селі ніхто не носить хустки, в місті очевидно ніхто їх не носить.
Але я ще був живим світком, коли ця традиція існувала. Можна сказати, що мені пощастило, що я ще побачив це все, тому що далі вже все буде по-іншому, все буде однаковим.
Ми живемо в такому великому глобальному світі і ми дуже схожі один на одного.
Ми стаємо все більше і більше схожими, тому що ми знаходимось в тих самих соціальних мережах, дивимось ті самі відео, ті самі фільми.
Немає такого чогось унікального для кожної країни, як було раніше. Коли люди жили окремо, так від одного не було можливості так легко подорожувати, так легко дізнаватись про традиції з інших країн.
Тому люди жили своїми традиціями, своїм стилем життя. Навіть їжа була унікальна.
В кожному регіоні була своя їжа, а зараз ми їмо їжу з усіх країн світу. Тобто з одного боку це добре, ми стали більш відкритими до світу, ми отримали доступ.
Ми тепер маємо різну їжу, але мінус в тому, що все стає трошки таким однаковим, немає унікальності. І також музика стає однаковою, втрачається унікальність у музиці. Тому що раніше в кожній країні, в кожному регіоні була своя неповторна музика, свої стилі, які були дуже особливими, які були не схожими на стилі інших країн.
Манера співу, музичні інструменти були унікальними, зараз ми слухаємо музику однакову по суті.
Це якась електронна музика, яка однакова скрізь в усіх країнах світу, на всіх континентах. Іноді хтось слухає традиційну музику, намагаються це відроджувати, але це не так популярно.
Все одно більшість людей слухає поп-музику, стандартну музику.
Цікаво, що навіть у нас не дуже сильно відроджується наша традиційна музика. Хоча це трошки дивно, тому що у нас зараз є таке патріотичне піднесення, у нас є патріотичний дух на телебаченні, на радіо, в інтернеті.
Всі говорять, що важливо любити свою країну, але чомусь не так сильно відроджуються традиційні українські пісні, наприклад.
Тому що у нас є багато гарних пісень, чудових пісень, які треба згадувати. Зараз було б дуже логічно їх відроджувати, але чомусь цього не відбувається.
Тому що ми все одно слухаємо традиційну музику, можливо, пісні мають тексти на тему патріотизму, але вони виконуються все одно в такому поп-стилі, стилі стандартної поп-музики.
Чому не повернутись до традиційних, автентичних співів, хоча б частково. Наприклад, мені подобається слухати «Козацький марш».
Рекомендую вам знайти на Ютубі цю мелодію, цю музику. Вона дуже якісно зроблена. Вона викликає такі почуття.
Зараз було б саме логічно ці мотиви відроджувати і грати їх скрізь на радіо, але чомусь цього не відбувається.
Був один хороший приклад, коли відродили українську пісню. Це коли Андрій Хливнюк на початку війни заспівав пісню "Ой лузі червона калина".
І ця пісня стала популярною на багато місяців. Її всі співали, її грали на радіо, на телебаченні, в інтернеті. Це такий вдалий, хороший приклад відродження такої традиційної пісні.
Але ми могли б робити більше таких прикладів, чомусь їх не так багато. Я розумію, що це завжди така дилема між збереженням старого і прагненням до нового.
Тому що прагнути нового – це теж логічно, зміни теж потрібні. Ну і ніхто не може сказати, що краще.
Мабуть, треба зберігати певний баланс. Сподіваюсь, вам сподобався цей випуск. Сподіваюсь, вам було цікаво.
Можете написати вашу думку. І також можете мене підтримати на buymeacoffee, бо через PayPal багато людей мене підтримує. Мені це дуже приємно.
Дякую тим, хто мене підтримує. Дякую тим, хто мене слухає.
І до зустрічі в нових випусках.