№5(17)---------"під їхнім впливом"--------
Я більш не можу жити,
У цьому немічному світі.
Я вже не хочу бути, серед усіх руїн
І навіть, коли змінивши, з десятка різних країн.
Тоді й побачив, що люди однакові,
І сенс життя, у них лише один.
Вони усі, як ті машини, на цех заводі.
Працюють без зупину, підряд кілька годин.
Нічого "свого" в них немає, і навіть їх справжнії обличчя, змило стихією води.
Самі вони нічого не можуть, стадний інстинкт, у них завжди.
Як щось вони, для тебе зроблять, то тільки заради вигоди собі.
Це все змінить, мені не в силу, я так не зможу, виправить усіх.
Але я знаю, що колись мої надії, і сподівання, марними не будуть.
Оці слава в собі я здержати не зміг.
Терпець мені урвався, я все сказав, а може й ні.
Мої слава, нікому не потрібні, бо я такий же як вони, і весь цей світ, що заховано в мені.
Я його уже давно забув, усе що коїться навколо, я сприймаю як буденність.
Усі бунтуючії сили, я їх давно вже заховав.
Хоча й вони десь є, в глибокії душі.
Я їх сховав, і думав що більше не знайду, бо
Мені не під силу, я все забув, що в минулому хотів. Моя душа покинула мене, тепер я вже ніхто, і я ніким не був, бо особистість, утратив я давно.
Я став як всі, частиною системи, проти якої бився кровно.
Яку ненавидів усім серцем, я полюбив
І став зі нею за одно
Під їхнім впливом самотньо, я помер.
У снігах на чужині.
Я свою рідну Батьківщину, родину, друзів - дорогих мені людей, усіх забув, і себе колишнього я стер...