№40(52)----"Крила"----
Я роблю ось крок.
І тут ще один.
Здіймається вітер.
Несе поза обрій.
Я лечу на його крилах.
Він колисає й шепоче пісню свою.
Не розберу я, ні слова та вона чарівна.
Я хочу літати, бути вільним, усе як вона...
То мрія моя, але зараз упав, обрізали крила і здався уже.
Не злітаю я з вітром, не чути і пісні.
Роблю я ще крок, і знову здаюсь.
Хоч скільки не було, не вийде у мене.
Бо я ніколи не вмів, не програти, ні перемоги .
Ці слова не відомі.
Не чути їх смак.
Я просто злітаю граційно як птах.
І пісня ось та, колисає мене.
То все в моїх снах.
Вони там чекають завжди мене.
З відси тікаю, я в кращі світи.
Хоч й кроків мільйон, я зроблю але...
Не зможу я дійти до мети.
Не побачу я обрій, бо пізно уже...
Не встиг я, злетіти.
Крила мої обірвані лихим ножем