№30(88)---"наркоманія"---
Загублюся серед нот.
Наповнює легені сполука з кислот.
Моралі, характер із різних чеснот.
Минуле, майбутнє вже не тривожить мене.
Тільки тривога душу дере.
Забуду про все навколо, забуду я життя й тебе.
По вені пущу всю хім.таблицю.
Я нарешті забуду вулицю, місто, країну весь світ.
Лякуючі події у вікнах моїх.
Тікаючи від себе тисячами доріг.
Прийду я в кінець лиш один, він більш не лякає.
Але туди ще ближче сила товкає.
Смерть це природно, не варто боятись.
За пігулкою пігулка більше не бачу страшних неіснуючих істот.
Самотньо, довкола нікого, сум та тривога.
Заганюсь все дужче, зжирають питання душу маленьку.
Очі зі скла, погляд в пустоти.
Може десь там є інші світи?
Вхопитися хочу, але лезо ріже руки, стискаю щоб не впасти все дужче.
Чи вихід буде із ями пітьми?
Чи вільним я буду хоч колись.
Метал заспокоює в ритмі пісні засну, в мрійливий світ утічу.