№26(84)---"Страх"---
Я сильно боюсь всього що навколо.
Мене внутрішньо дуже тривожить.
Боюся, боюся, не знаю як далі.
Чи прокинусь я завтра вранці?
Посмішка що вижив, але думки інші.
Коли вже не стане мене на цім світі.
Коли перестане мучать суспільство.
Коли я зможу жити вільно й дихать на повну.
Я більше не хочу бачити страждання.
Від самого рання до пізньої ночі, вбивають людей...
Це розриває мені душу на шмаття.
Весь страх перетворюють в лють, агресію більш не контролюю.
Я сходжу із розуму від кохання чи страху.
Кожну ніч навколішки молюся.
Коли вже зникнуть страждання, коли я буду здоровим, коли я буду щасливим.
Коли закінчиться війна...
Боюсь я думок, в ірреальні світи я тікаю там добре, там тепло.
Ніхто не лякає.
Я хочу туди життя не пускає.
Дуже втомився я бачити смерті й страждання, заберіть у мене себе.
Я більше не буду боятись всього й сполихатись від кожного шороху.