У попередніх частинах нашого циклу ми розповідали про різні збірки фантастичних короткометражок. А в цій статті йтиметься про збірку “Кокпіт”, де основною лінією, що сюжетно об’єднує, служить війна, причому, ми побачимо її очима німецьких і японських солдатів.
У 1993 році Лейдзі Мацумото вирішив перервати шестирічну творчу перерву і випустити екранізацію трьох частин своєї манги під назвою “Кокпіт”. Це військові історії, присвячені Другій світовій війні та розказані від імені німецьких та японських військових. Інтерес до такої теми у автора не випадковий: його батько був чинним офіцером імператорського флоту, учасником тієї війни, а сам він виріс біля військово-повітряної бази. Навіть його ім’я, Лейдзі, означає “Воїн Зеро”, а винищувач Зеро – це символ Японії у другій світовій війні. Все це зумовило його інтерес і до того періоду, і до військової техніки, яку він ретельно відтворив у своїй манзі. Але широку популярність йому принесла робота над такими аніме як “Космічний крейсер Ямато” та “Галактичний експрес 999”. Мацумото вважається визнаним майстром космоопер.
Збірник відкриває епізод “Підйомна сила”. Це історія про німецького льотчика-винищувача та його пошук для визначення для слова “хоробрість”. Чи є хоробрістю загибель в бою, якщо її можна уникнути? Чи хоробрість – це міра відповідальності, яку готова взяти на себе людина? Фоном для цих роздумів стають польоти та повітряні бої над Європою 1944 року. Як і у всіх наступних творах циклу, тут з історичною точністю передано зовнішній вигляд літаків та іншої військової техніки. Кожна частина збірки включає в себе ретельно намальовані повітряні бої. Це одні із самих масштабних зображень повітряних битв в аніме та однозначно самі реалістичні з усіх. На цьому зроблено великий візуальний акцент. Але головний посил автор передає через своїх героїв. Дизайн всіх персонажів витриманий у стилі Мацумото: це і витончена дівчина з довгим волоссям, і головний герой із характерною чубчиком. А ось передача динаміки через статику, напруження через майже застиглу картинку, це вже рука режисера епізоду Йошіакі Каваджірі, відомого з таких робіт як “Манускрипт ніндзя” та “Мисливець на вампірів Ді: Жага крові”.
Історія під назвою “Штурмовий загін “Грім”” розповідає про пілота-камікадзе та його останні дні на службі. “Шлях камікадзе – це війна із самим собою”, так один з персонажів описує суть духовних переживань головного героя. Підкреслюючи безглуздість того, що відбувається, автор вказує на дати: 5 та 6 серпня 1945 року. До припинення бойових дій залишаються лічені дні, але потік смертей не припиняється. До війни головний герой мріяв побудувати ракету і досягти Місяця. Тепер він верхи на ракеті може долетіти лише до ворожого корабля. Автор ставить питання: що було б, проживи загиблі ще тридцять років? І перераховує дати польоту людини в космос та посадки його на Місяці. Реалізував цей задум режисер Такаші Іманіші, відомий своїми роботами у всесвіті Гандам.
Заключна частина антології називається “Залізний драгун” і розповідає про останні дні битви за острів Лейте. Назва підкреслює, що це історія про мотоцикліста – сучасного лицаря на сталевому коні. Волею військового випадку, молодий посильний на мотоциклі зустрічається з механіком, що філософськи відноситься і до війни, і до перспективи загибелі. Весела вдача і специфічний зовнішній вигляд цього персонажа – це альтер его самого Лейдзі Мацумото, яке він іноді вставляє у свої твори. Обіцянки потрібно виконувати, навіть якщо вони дані під час війни та їх виконання означає загибель – такої філософії дотримуються персонажі. Екранізував цю історію Рьосуке Такахаші, відомий по всесвіту “Броновані воїни Вотоми”.
Усі три твори у збірнику поєднує загальна антивоєнна спрямованість. Адже що розрізняє військову та антивоєнну драму? Здавалося б, і там і там показано жахи війни та смерті. Але у військовій драмі всі ці жертви мають сенс, а ось в антивоєнній ні автор, ні глядач не розуміють, за що помирають молоді люди. Німецький пілот міг стати фізиком-ядерником, японський камікадзе став би ракетобудівником, а механік був би мотогонщиком, але їхнє життя безцільно занапащено. Безглуздість агресивної війни направленої на захоплення чужої землі як такої – саме це основна думка, що проходить через усі три короткометражки збірки.