я більш-менш упевнений, що мовознавцям і філологам цей мультблокбастер видасться просто дивним:
- поза тим, це графічна (!) історія. наскільки я можу судити, математика тут дуже відсунута на другий план фантазією про символи, саме фантазія про знакову систему змусить вас передивлятися цю не-історію математики. відслідковувати тлумачення графічних форм, що використані в математиці (важливо уточнити - в сучасній математиці, математики позначають об'єкти, котрі вводять в математику, як їм захочеться (і мають на це повне право - по аналогії з одиницями творчості, - адже було б дивно, якби ви, написавши вірш чи полотно, мусили його називати в деякому нормативному форматі, це ж ваш вірш, називайте як хочете), але з часом математичні об'єкти, що вижили і часто використовуються, починають позначати якось більш універсально і зручно - зокрема для викладання), що мають свої конотації і напівтлумачення, приблизно як морфеми (о так, як настільки певен цього, що не поставив кому перед як).
в мульті все ніби починається з цифр, але потім літери наче самі собою з'являються. і мовознавці знають, що якщо в дискурсі щось з'явилося наче нізвідки, то воно просто з'явилося раніше (ніж те, що ми знаємо як з'явилося). з'явилося раніше і було забуте чи поза увагою.
візуальні форми - відрізки, криві, площини - теж ніби нізвідки з'являються, водночас, вони підозріло нагадують графічні знаки, не лише літери, цифри (для негуманітаріїв тут зауважу, що в більшості відомих культур цифри як окремі графічні сутності з'являються пізніше, ніж літери, а спершу числення ведеться з допомогою декількох літер абетки, котрі отримують подвійне застосування - як літери і як цифри) і пунктуацію, а й ідеограми, тобто писемні знаки, що передають відразу слово, частину слова, вираз чи ідею, концепт. взагалі, математика довго була геометричною, тобто всі математичні концепти колись візуалізувалися, 5² мислилося як квадрат зі стороною 5, тощо. і такі візуалізації корисні. точніше, я бачу це навпаки, зі здатності візуалізувати ми виснували неабияку користь.
те, що ми тут спостерігаємо, це графічна історія про символьну систему, тобто про мову людей, графічну частину мови. тут, як Керрол в Алісі використав всі основні форми гри слів, - автор використав чи не всі основні форми деривації символів із символів. і з несимволів - зі спостережних об'єктів, як ми їх розпізнаємо зоровою корою і асоціативною часткою мозку. тобто із структур наших нейронів (щоправда, з кількома перетвореннями в цих же структурах). серйозно, графічні форми - деривати від структур нейронів. ну гаразд, це моя гіпотеза. я можу запропонувати тест для цієї гіпотези. можна класти в фМРТ тих рідкісних скульпторів і художників, котрі працюють виключно з абстрактними формами, і намагатися вловити у них в мозку нові, дивні форми, котрі вони вигадують (і котрі вони намалюють, виліплять, витешуть, тощо). найчутливіші томографи вже мають бути здатними на це, хоча експеримент збіса складний.
і ось ця ймовірність - що мова форм походить із еволюційно сформованих структур мозку, - із мозку, котрий еволюціонував так, щоб краще описувати довколишній фізичний світ, це робить цей мультик і графічні системи взагалі - на мою нескромну думку - дуже цікавою темою для будь-якого мовознавця. а водночас мій досвід з гуманітаріями підказує, що тотальній більшості ця історія буде нецікавою, оскільки це щось про математику, я не розумію сюжет і т.д. такий от когнітивний дисонанс.