Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" існують 5 методів: порівняльної неконтрольованої ціни, ціни перепродажу, витрати плюс, чистого прибутку та розподіленого прибутку.
Пройдемо по кожному методу
Метод порівняльної неконтрольованої ціни.
Метод порівняльної неконтрольованої ціни полягає у порівнянні ціни, застосованої у КО, з ціною у зіставних неконтрольованих операціях, які фактично здійснені платником податків або на підставі інформації, отриманої з відкритих джерел.
До речі, наявність достовірної і порівнянної інформації про ціни, що застосовуються в незалежних операціях є ключовим аспектом цього методу. До такої інформації можна віднести публічні дані, довідкові матеріали, інформацію про ціни з ринкових джерел або інші документально підтверджені джерела.
Порівняння ціни КО з ціною зіставних неконтрольованих операцій проводиться на підставі інформації про ціни, застосовані протягом періоду, який аналізується, зокрема інформації про ціни на найближчу до дня здійснення КО дату.
У разі здійснення КО на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту порівняння цін проводиться на підставі інформації про форвардні або ф’ючерсні ціни на найближчу до дати укладення відповідного форвардного або ф’ючерсного контракту дату.
🧐Процедура визначення ціни наступна:
Вибір порівнянних транзакцій:
Вибір критеріїв порівняння. Визначення ключових факторів, які впливають на ціну, таких як характеристики товару, якість, кількість, час, умови постачання та інші обставини.
Пошук незалежних транзакцій. Здійснюється пошук доступної і достовірної інформації про незалежні транзакції, які відповідають вибраним критеріям. Ця інформація може бути знайдена у публічних джерелах, статистичних даних, довідкових матеріалах, аналітичних звітах, договорах та інших документах.
🔸Аналіз порівнянних операцій:
Порівняння факторів. Порівняння цін, умов постачання та інших факторів між пов'язаними операціями. Детальний аналіз проводиться з урахуванням різних факторів, що можуть впливати на ціну, таких як ринкові умови, специфічні ризики, торговельні умови тощо.
Корекція ціни. При виявленні різниці між порівнянними операціями, можуть застосовуватися корекції ціни для врахування відмінностей у факторах, що впливають на ціну.
☝️Неконтрольовані операції повинні бути достатньо схожими за відповідними факторами, такими як характеристики товару, якість, кількість, час, умови постачання та інші обставини, що впливають на ціну.
Звісно ж метод має свої складності.
Одна з складностей обмеженість доступу до достовірних порівняльних даних. Тут можна виділити:
Обмежений доступ до ринкової інформації. У деяких галузях може бути важко отримати доступ до розглядуваної інформації про ціни на ринку або даних про незалежні транзакції. Це може бути особливо випадком, якщо ринок є недостатньо розкритим або контрольованим.
Конфіденційність даних. Деякі компанії можуть бути не готові розкривати свою цінову інформацію або деталі операції. Такі випадки можуть зустрітися у фармацевтикі або оборонкі.
Ще до складностей можна віднести унікальність товару. Тобто, як і в інших методах потрібно, щоб співставні операції були максимально схожі. Але тут я такий механізм, як коригування.
У зв'язку з цим, при використанні методу порівняльної неконтрольованої ціни важливо мати на увазі можливі обмеження доступу до порівняльних даних. Це може вимагати збору інформації з різних джерел, включаючи публічні дані, аналітичні звіти, звіти ринкових досліджень, спеціалізовані бази даних тощо.
Метод ціни перепродажу
Метод ціни перепродажу полягає у порівнянні валової рентабельності від перепродажу товарів/послуг, придбаних у КО, з валовою рентабельністю від перепродажу товарів/послуг, яка отримується у зіставних неконтрольованих операціях.
Метод ціни перепродажу може використовуватися, зокрема, але не виключно, якщо під час перепродажу товару здійснюються такі операції:
підготовка товару до перепродажу та його транспортування;
змішування товарів, якщо характеристики кінцевої продукції істотно не відрізняються від характеристик змішуваних товарів.
☝️Окрім зазначеного принципи ціни перепродажу може виділити ще декілька:
У методі можна враховувати витрати на подальшу обробку товару або послуги, зокрема на рекламу, зберігання та дистрибуцію. Ці витрати можуть бути виключені з розрахунку прибутку пов'язаної сторони, оскільки їх вартість вже включена в ціну перепродажу;
Метод дозволяє контролювати рівень прибутку, який залишається у пов'язаної сторони;
Метод використовується там, де пов'язана сторона діє як посередник або дистриб'ютор, який закуповує товар або послугу від іншої пов'язаної сторони і перепродає їх клієнтам.
Простота методу ціни перепродажу полягає у його відносно простому розрахунку та застосуванні. Основна ідея полягає в тому, що пов'язана сторона продажує товар або послугу клієнтам за певну ціну, яка включає прибуток пов'язаної сторони.
🧐Що потрібно для розрахунку?
Визначити собівартість товару/послуги. Туди можуть включатися витрати на виробництво, закупівлю, транспортування та інші прямі витрати;
Встановити рівень прибутку, який планує отримати пов'язана особа від реалізації товару/послуги;
Ціна перепродажу обчислюється, додаючи прибуток до собівартості товару або послуги. Це стає ціною, за яку товар або послуга будуть перепродані клієнтам;
Перевірити, що отримана ціна перепродажу є адекватною, тобто вона знаходиться в межах ринкових умов та не перевищує цін, за якими аналогічні товари або послуги продаються на відкритому ринку.
🤷♂️Але тут одразу хочеться сказати про недоліки цього методу.
Один з ключових аспектів методу ціни перепродажу - визначення рівня прибутку, який пов'язана сторона хоче отримати за продаж товару/послуги. Показник може бути суб'єктивним і вимагає аналізу ринку, галузевих стандартів та конкурентоспроможності.
Ще одним недоліком є визначення собівартості у співставних операціях. Тут потрібно системи обліку, структуру витрат, методи розрахунку собівартості.
Якщо все-таки розбіжності є тоді потрібно вносити відповідні коригування, для того щоб упевнитися, що в кожному випадку для розрахунку валової маржі використовуються одні й ті самі види витрат.
Тобто, для того щоб побудувати діапазон цін потрібно знайти подібні операції та індентифікувати це є якісь розбіжності. Ця задача досить непроста і є, мабуть, основною складністю цього методу.
Метод «витрати плюс»
Метод «витрати плюс» полягає у порівнянні валової рентабельності собівартості продажу товарів/послуг у КО з аналогічним показником рентабельності у зіставних неконтрольованих операціях.
☝️Метод «витрати плюс» може застосовуватися, зокрема, але не виключно, під час:
виконання робіт/надання послуг особами, які є пов’язаними з отримувачами результатів таких робіт/послуг;
операцій з продажу товарів, сировини або напівфабрикатів за договорами між пов’язаними особами;
операцій з продажу товарів/послуг за довгостроковими договорами між пов’язаними особами.
Метод «витрати плюс» починається з витрат, які виникли у постачальника майна/послуг у КО за передане майно чи надані послуги асоційованому покупцю.
До цих витрат потім додається відповідна надбавка «витрати плюс», що забезпечує прибуток з урахуванням виконаних функцій та ринкових умов. Одержана після додавання таких витрат сума становить звичайну комерційну ціну початкової контрольованої операції.
🧐Особливості цього методу наступні:
надбавка «витрати плюс» постачальника у КО повинна визначатися на основі величини надбавки «витрати плюс», яку той самий постачальник одержав би у порівняній неконтрольованій операції.
необхідно мати доступ до ринкових даних і інформації про ціни, встановлені незалежними сторонами за аналогічними умовами.
необхідно враховувати складові собівартості товару/послуги. Собівартість включає всі витрати, пов'язані з виробництвом або наданням послуги, такі як сировинні матеріали, праця, енергія, амортизація обладнання, адміністративні витрати та інші непрямі витрати.
Неконтрольована операція є порівняною щодо контрольованої операції для потреб цього методу, якщо задовольняється одна з умов:
жодна з відмінностей між порівнюваними операціями чи між підприємствами, які здійснюють такі операції, не може суттєвим чином вплинути на надбавку «витрати плюс» на відкритому ринку;
можливо зробити розумні коригування для усунення таких відмінностей.
Застосування методу «витрати плюс» іноді має певні труднощі, особливо при визначенні витрат. Хоча насправді підприємство повинно покривати свої витрати протягом усього періоду ведення бізнесу, такі витрати не мають бути основним фактором при визначенні відповідного прибутку у окремому випадку у будь-якому році. У багатьох випадках конкуренція змушує компанії знижувати ціни щодо витрат на створення відповідних товарів чи надання послуг.
Метод чистого прибутку
Метод чистого прибутку полягає у порівнянні відповідного фінансового показника рентабельності у контрольованій операції з відповідним показником рентабельності у зіставних неконтрольованих операціях.
Він використовується, зокрема, у разі відсутності або недостатності інформації, на підставі якої можна обґрунтовано зробити висновок про достатній рівень зіставності умов КО з умовами зіставних неконтрольованих операцій під час використання інших методів.
Основна ідея полягає в тому, що прибуток, який пов'язана сторона отримує від операцій з іншою пов'язаною стороною, повинен відповідати прибутку, який був би отриманий, якби операції здійснювалися між незалежними сторонами у подібних умовах.
🤔Які особливості цього методу?
Метод чистого прибутку може бути застосований до різних видів операцій та галузей діяльності. Це дозволяє його використання в широкому спектрі ситуацій;
Щоб встановити відповідність принципу "витягнутої руки", метод чистого прибутку використовує порівняльні дані про прибуток, отриманий незалежними сторонами;
Метод чистого прибутку дозволяє враховувати особливості конкретної пов'язаної сторони, такі як її бізнес-модель, стратегія, інноваційність та інші фактори, які можуть впливати на прибуток. Це дозволяє більш точно порівнювати прибуток між пов'язаною стороною та незалежними сторонами.
Процедура застосування методу чистого прибутку включає наступні кроки:
Спочатку необхідно визначити порівняльний рівень прибутку, заснований на даних про прибуток, отриманому незалежними сторонами, що здійснюють аналогічну діяльність. Ці дані, як правило, отримуються з фінансових звітів компаній;
Наступним кроком є визначення коригуючих факторів, які враховують відмінності між пов'язаною стороною і порівняльними незалежними сторонами. Такі фактори можуть включати розмір, склад активів, функції, ризики та умови угоди;
Застосовуються коригуючі фактори до порівняльного рівня прибутку, щоб врахувати відмінності. Це дозволяє отримати коригований прибуток, який відповідає умовам, які були б укладені між незалежними сторонами;
Використовуючи коригований прибуток, встановлюється відповідність принципу "витягнутої руки" для операцій між пов'язаними сторонами.
Однак, застосування може бути складним у випадках, коли немає достатньо порівняльних даних або коли не можливо оцінити вплив різних коригуючих факторів.
🛑Більш детально про фактори, які ускладнюють застосування цього методу.
Ефективне застосування методу чистого прибутку вимагає наявності достовірних і повних фінансових даних, які є доступними для аналізу. Якщо такі дані обмежені або неякісні, це може ускладнити використання методу та призвести до менш точних результатів.
Крім того, отримання точних порівняльних даних, які відображають умови операцій з незалежними сторонами, може бути ще тією задачею. Оскільки підприємства можуть мати обмежену доступність до таких даних або не мати ідентичних операцій з незалежними сторонами для порівняння.
☝️Проте, це проблема не тільки цього методу.
🧮Основна формула для розрахунку рентабельності за методом чистого прибутку така:
Рентабельність = (ЧП / Виручка) * 100
Де:
Чистий прибуток (ЧП) - це прибуток після відрахування всіх витрат.
Виручка - це загальний дохід від продажу товарів або послуг.
Розрахунок рентабельності за методом чистого прибутку враховує всі витрати, пов'язані з діяльністю підприємства, і може бути використаний для порівняння різних підприємств чи різних періодів діяльності одного підприємства.
Метод розподілення прибутку
Метод розподілення прибутку є одним із методів визначення цін в рамках ТЦУ. Він полягає у виділенні кожній особі, що бере участь у контрольованій операції, частини загального прибутку/збитку, отриманого за результатами здійснення такої операції, яку б інша непов’язана особа отримала від участі у зіставній неконтрольованій операції.
Основна ідея методу полягає в тому, що прибуток, отриманий внаслідок КО, розподіляється між пов'язаними сторонами з урахуванням їх вкладу у спільне підприємництво або ризики, які вони несуть.
Цей метод базується на принципі "справедливого" розподілу прибутку між незалежними сторонами, які б приймали участь в аналогічному проекті.
Метод розподілення прибутку може використовуватися, зокрема, але не виключно, у разі наявності:
істотного взаємозв’язку між КО та іншими операціями, що здійснюються сторонами КО з пов’язаними з ними особами;
у сторін КО прав на володіння об’єктами нематеріальних активів, що істотно впливають на рівень рентабельності, отриманої сторонами КО за результатами здійснення такої КО.
☝️Сукупним прибутком всіх сторін КО є сума прибутку від таких КО всіх сторін контрольованих операцій за період, що аналізується. При цьому залишковий прибуток/збиток визначається як різниця між сукупним прибутком/збитком, отриманим за результатами здійснення КО, та сумою розрахункового прибутку/збитку всіх сторін КО.
Для розподілу між сторонами КО сукупного або залишкового прибутку всіх сторін зазначених операцій можуть враховуватися, зокрема, але не виключно, такі показники:
Внесок кожної пов'язаної сторони. Оцінюється внесок кожної сторони у проект, включаючи фінансові ресурси, активи, інтелектуальну власність, працю, ноу-хау тощо;
Функціональні обов'язки. Враховується, які функції виконуються кожною стороною, які послуги надаються, чисельність та кваліфікація залученого персоналу, витрачений час та обсяг витрат на персонал;
Ринкова вартість активів. Враховується вартість активів, що були використані кожною стороною контрольованих операцій та мали вплив на розмір фактично отриманого прибутку/збитку КО;
Інші показники, які пов’язані з виконанням функцій, використанням активів, прийнятими комерційними ризиками та розміром фактично отриманого прибутку/збитку кожною стороною контрольованих операцій.
🤷♂️Цей метод дуже рідко зустрічається на практиці, оскільки він є досить складним на практиці з огляду на декілька факторів:
Складність визначення внеску кожної сторони. Це може особливо складно у випадку інтелектуальної власності, ноу-хау або бренду.
Суб'єктивність інтерпретації. Оцінка внеску кожної сторони і розподіл прибутку може вимагати суб'єктивної оцінки, що може призвести до різних інтерпретацій і розбіжностей між сторонами або між податковими органами.
Обмеженість порівняльних даних. Складність може виникнути ще на стадії збору співставних операцій.
І на останок
Вибір правильного методу «витягнутої руки» є критично важливим для правильної оцінки ціни операцій між пов'язаними сторонами. Неправильний вибір методу може призвести до некоректної обгрунтованої ціни, що в свою чергу може мати негативні наслідки для податкової та фінансової позиції компанії.
І незважаючи на той факт, що термін подання звітності по ТЦУ закінчується через 4 місяці - документацією потрібно займатися зараз.
Чому?
Тому що бажано готувати її разом зі звітом по ТЦУ.
На практиці зустрічав ситуації коли податкова проаналізувавши звітність по ТЦУ надсилала до СГ запит про надання документації. Строк надання документації - 30 днів.
І якщо підприємці не мали готової документації то починали в "темпі вальса" її готувати. Замовляли її в крутих аудиторських фірм або в не дуже крутих, деякі бухгалтери робили її самі (до речі, такі документації були більш якісні ніж замовлені в аудиторських фірмах), але кінець, як правило, один. Податкова знаходить багато помилок і починає "робити нерви" підприємцям.
В чому тут проблема?
Проблема в тому, що 30 днів для підготовки якісної документації це дуже малий строк. І чим більший обсяг КО - тим важче робити документацію.
Тому моя порада - починати робити документацію завчасно в спокійному ритмі, коли можна спокійно подумати і зробити хороший аналіз.