Вадстенський брактеат, приблизно V ст. нашої ери
Численні предмети з рунічними написами, знайдені на території Європи, можуть багато що розповісти нам про традиції, вірування та навіть те, що хвилювало представників германських племен та не тільки у часи Середньовіччя. Зокрема, тому що частина цих предметів виступали талісманами або амулетами та мали написи магічного характеру.
В книзі Бернарда Міса та Мінді Маклеод «Runic Amulets and Magic Objects» відзначається, що написи на деяких рунічних амулетах відрізняються від типових магічних текстів, які можна зустріти в інших джерелах (як ми знаємо, магічні написи переважно містили алітерацію, певний ритм, були додатково зашифрованими, щоб ускладнити їх прочитання). З іншого боку, також варто розрізняти просто побажання благ та ритуальні написи, які ці блага мали на меті привабити. В будь-якому разі далі мова йтиме як про короткі та простіші у своїй формі заклинання, так і про цілком традиційні.
Щодо характеру написів на рунічних амулетах можна визначити декілька категорій, наприклад такі, що містять звертання до богів. Деякі боги безпосередньо асоціюються з магією, як, наприклад, Одін — варто згадати лишень про 18 заклинань, які він здобув, провисівши на дереві Іґґдрасіль (для захисту в бою, зупинки ворогів, створення прихильності та інших цілей).
Згадки богів саме в рамках магічних написів археологи знаходили на різних предметах: пряжках від кінських сідел, брошках у вигляді булавок фібулах, брактеатах* та зброї. Нерідко можна було зустріти звертання одразу до декількох богів, наприклад, як на Nordendorf brooch (VI-VII ст.), на якій ми зустрічаємо написи виконані Старшим Футарком зі згадками Wodan та Þonar — Одіна та Тора.
Logaþore,
Wãdan,
w†gi-Þonar.
Awa Leubwiniï
Також припускається, що згаданий Logathore може відсилати до третього божества — Локі, але щодо цього вчені не досягли консенсусу. Хоча звернення одночасно до божественної тріади здається логічним. Awa — це, вірогідно, ім’я самої власниці речі, а Leubwiniï — стосується чоловіка. Цілком можливо, що брошка — це талісман кохання, мета якого привести або утримати певну людину.
*Брактеати (лат. bractea — бляха) — це пласкі тонкі монети з золота або срібла, які мали карбування на одній зі сторін (XII–XV ст.). Цей термін стосується також виконаних у подібній техніці підвісок, які носили на шиї (епоха переселення народів). Такі брактеати могли бути стилізовані під римські монети, нерідко містили зображення людей, міфологічних сюжетів, тварин, а також містили окантування по краю. Деякі брактеати просто виступали прикрасами, що підтверджували статус власника (і навіть могли містити його зображення), інші ж також додатково мали певні написи магічного характеру, наприклад, чарівні слова, про які мова йтиме далі.
Грумпанский брактеат (Вікі). Руни по колу розбиті на атти (тобто 3 ряди по 8 рун) і записані проти часової стрілки. Ймовірно, напис Старшим Футарком міг мати магічну функцію
Говорячи про звертання до Одіна, слід зазначити, що в нього існує близько 170 його імен, які відсилають до тих чи інших його божественних проявів, і часто в магічній практиці використовувалися саме імена, що пасували до характеру певного звертання. Також слід зазначити, що нерідко записані рунами імена, що починаються на Al- (тобто “все” або “великий/велика”), хоч і були поширеними просто серед людей, все ж ще з часів античності використовувалися для епітетів стосовно божеств. Тому, зустрічаючи на предметах ім’я Alugod (буквально Великий Бог), вчені роблять закономірні припущення, що це звертання саме до Одіна, ще одним відомим іменем якого є Всебатько (Aldafaðir). Згадки бога, так тісно пов’язаного з чарами, ми зустрічаємо в заклинаннях для повернення викраденого майна, в заклинаннях для зцілення, захисту, навіть кохання (як в рамках божественної тріади на вищезгаданій брошці).
Авжеж, ми зустрічаємо звернення до різних богів, залежно від їхньої сфери впливу, на різноманітних предметах (і інколи — звертання одразу до декількох богів одночасно). Серед тих, які частіше згадуються саме в амулетній практиці, слід відзначити Фрейра (Ingvi-Frey), який згадується у контексті талісманів родючості, та Тора — для захисту (в тому числі в певній сфері, наприклад, під час плавання) та для відведення хвороб.
На “жіночих” брактеатах ми можемо зустріти зображення Фрігг, дружини Одіна, покровительки шлюбу, яка тримає в руках хрестоподібний жезл — ймовірно, прялку.
Брактеат Вельшинген-Б, Вікі
Зображення Фреї, богині кохання, краси, війни та магії, ми можемо побачити на прикладі срібного амулета з Аска, Швеції. Також з Фреєю пов’язують деякі предмети з зображенням жіночої фігури в оточенні фігур тварин, подібних на кішок.
Срібний амулет з Аска, Вікі
На брактеатах ми зустрічаємо і зображення міфологічних сюжетів за участі Тіра (Тюра), ім’я якого співзвучно з руною ᛏ, яка інколи використовувалася як окремий магічний символ (в традиційному або дещо зміненому накресленні). На амулеті Ліндгольма, що датується II–IV століттями, міститься три послідовні руни ᛏ, які інтерпретуються як закликання Тіра. Така ж комбінація трьох рун зустрічається на брактеаті Seeland-II-C, який містить напис захисного характеру (заклик удачі).
Брактеат Seeland-II-C, фото — Вікі
Амулет Ліндгольма, зображення — Вікі
На вищезгаданому амулеті Ліндгольма ми також можемо побачити цікаве слово Alu. Вчені виділяють чотири так звані чарівні слова, які часто зустрічаються на амулетах: Alu, Auja, Laukaz та Laþu. Вони використовувалися, очевидно, для посилення заклинання, адже часто додавалися до заклинань як слова-закріплювачі, які підкріплюють наміри. Alu часто зустрічається на захисних амулетах та, ймовірно, може тлумачитися як “присвячення”. Laukaz зустрічається в любовному контексті (лук-порей є символом чоловічої сили), але також, ймовірно, міг використовуватися і як оберіг для воїна. Auja буквально перекладається як удача. Ще одним популярним словом на амулетах є Laþu, яке, ймовірно, означає запрошення. Також для посилення заклинань могли використовуватися різні символи, наприклад, трискеліони.
Bracteate from Funen, Denmark (Вікі). Рунічний напис містить слова “Houaz laþu’, де laþu — вищезгадане чарівне слово, а Houaz (Високий) — одне з імен Одіна
В книзі “At the Borders of the Wondrous & Magical” Клод Лекут наводить приклади цілої низки брактеатів, які містять зображення, що можуть стосуватися міфологічних сюжетів. Наприклад, відомим є брактеат з зображенням сцени вбивства Бальдра. Фігура з крилами — ймовірно, Локі, який міг перетворюватися на сокола.
В контексті міфологічних сюжетів, які ми зустрічаємо на різноманітних предметах, подекуди у супроводженні текстів, слід згадати міф про Велюнда (Völundr) зі Старшої Едди. Він розповідає, як князь альвів Велюнд, чарівний коваль, помстився своїм ворогам. У англосаксонській варіації міфу Вейланда (англійська варіація імені) вважають автором легендарного меча короля Артура Екскалібура.
Існують певні археологічні знахідки з зображенням Велюнда/Вейланда та рунічними написами. Так, на передній панелі Franks Casket (скрині з кістки кита) міститься напис, що містить доволі характерну для ритуальних текстів алітерацію. Частий повтор руни ᚠ (feoh), назва якої буквально відсилає до багатства, та ᚷ (gyfu), назву якої можна перекласти як “подарунок”, перекликається з зображенням волхвів, що несуть дари. Тут, як ми бачимо, язичницькі та християнські міфи переплітаються (а ще там є епізоди із римських міфів), що цілком зрозуміло, адже скриня датується приблизно VIII століттям нашої ери. Постать Велюнда як коваля також тісно пов’язана і з особливим таємним знанням, і з багатством (він перетворює руду в метал), тому ці міфи й зображені поруч. Ця знахідка надзвичайно цікава тим, що подібні алітерації властиві магічним написам, проте скриня містить очевидні християнські мотиви. Скоріше за все, її автор майстерно поєднував певні язичницькі поетичні традиції, з якими був знайомий, з необхідністю втілити християнські послання.*
*Osborn, Marijane. "The Lid as Conclusion of the Syncretic Theme of the Franks Casket"
Franks Casket, зображення — Вікі
Ще один приклад відсилки до легенди про Велюнда — Pforzen buckle (Пфорценська пряжка). Це срібна пряжка для ременя, яка датується VI ст. На ній згадуються брат короля альвів Егіль (який постає в міфі вправним лучником) і його дружина валькірія Ольрун, які “шукають лося”. Характер напису явно відсилає нас до полювання, саме заклинання алітероване, римоване, в ньому є асонанс звука “л” — ᛚ (Лагуз), а кожен рядок однаковий за довжиною і містить той же самий ритм. Очевидно, що пряжка мала зробити свого власника вправним мисливцем, тож виступає своєрідним талісманом.
На деяких талісманах ми не зустрічаємо звертань до божеств або посилань до подій міфів. Так, на Charnay brooch нанесений напис, який можна перевести як “Дорогий коханий, бажай мене! Leek, leek!” Leek (Laukaz) тут виступає словом-посилювачем, про які ми вже згадували раніше, і є назвою… луку-порею, який пов’язувався з чоловічою силою. Очевидно, метою талісмана було зберегти пристрасть у парі… ну або втримати коханого від зрад.
Якщо говорити саме про амулетну практику, нерідко предмети містили прості написи з зазначенням імені власника і словом “захист” поруч. Складність магічних текстів варіюється залежно від часу, коли предмет було створено. Інколи написи повніші, можуть містити доповнення захист від чого потрібен власнику, а ще часто зустрічається назва самого предмета, на який нанесені руни. Захисні амулети також могли мати певну зашифровану послідовність рун, ряди Футарка. Так, на деяких брактеатах ми зустрічаємо руни, нанесені по колу, що, очевидно, також мало підсилювати його захисні функції.
Отже, ми зустрічаємо амулети та талісмани у різній формі; їх носили на шиї у вигляді брактеатів, або ними ставали звичайні предмети, посилені магічними написами та чарівними словами; самі заклинання могли бути складним прикладом поезії або простим побажанням захисту або кохання, а ряди рун Футарку могли використовуватися для додаткового посилення поряд з різноманітними символами.