Про те, як саме варто майструвати, і що саме варто робити для того, щоб ваші ігри ставали кращими, я хотів написати дуже давно. Я спробую трошечки спростувати деякі міфи, що кружляють навколо цієї концепції та пояснити, чому вона не є чимось страшним і жахливим, як її іноді малюють.
Проте почнемо саме з того, що ж на мою власну думку можна назвати принципом "Гра як сервіс" як для майстра. Враховуючи чутливість теми статті, мабуть, вона стане рекордсменом за кількістю задіяних дисклеймерів.
Шо цей мій сервіс означає?
В першу чергу, це означає підхід, при якому ви робите якнайбільше речей, щоб забезпечити задоволення усім учасникам процесу. Тобто ключовою і основною місією вашої гри є зробити класну гру, яка сподобається усім її учасникам якнайбільше. Тож ця гра має бути цікавою, комфортною та враховувати індивідуальні особливості кожного з гравців і, власне, вас як майстра. Звісно, вже на цьому етапі варто сказати, навіть виділити ще раз ключове слово:
Яка сподобається УСІМ її учасникам.
Тому розповіді про "майстер не тамада" будь ласка залиште десь осторонь. Це не про цей підхід в будь-якому разі. Усім — це значить і майстру в тому числі, так-так, саме тобі, мій читачу. Так от, саме задоволення від гри має бути основним аспектом нашого з вами підходу. Не спроба розповісти якусь круту історію. Не бажання яскраво здивувати своїх гравців. Тим більше не плани перевірити якісь здогадки, застосувати якесь унікальне правило, або прагнення поманіпулювати людьми.
Мабуть, треба зробити ще один дисклеймер, бо люди звикли читати сракою, сракою звикли читати люди, і можуть чіплятися і бачити не те що я кажу, а те що хочуть побачити. Навіть якщо ви водите ігри згідно цього підходу, ви маєте повне право бажати розповісти саме якусь конкретну історію, повне право дивувати гравців, експериментувати. Але всі ці речі ніколи не мають бути вищими за ціль отримання задоволення усіма учасниками процесу.
І тут, насправді, багато в чому варто повчитися у відеоігрової індустрії. Концепція GaaS критикується багатьма людьми, дуже часто справедливо. Власне, переносити її повністю у світ настільно-рольових ігор — це або жах, або мєм. Рерол за донат, лутбокси, та батлпаси на нові класи були б тут абсолютно зайвими. Тим не менш, ключові аспекти підходу лишаються все такими саме, і їхнє розумне використання зможе допомогти і вам, і вашим гравцям отримати набагато більше задоволення від ігор.
Якщо не тамада, то хто? Місце майстра за столом
Варто зрозуміти, що хоч майстер і не є тамадою, зазвичай в нього є доволі багато важливих обов'язків за столом, та, тим більше, перед ним. Навіть якщо це цілком наративна система, є декілька ключових аспектів, які зазвичай знаходяться саме на майстрі, і на ньому залишаються за окремими винятковими ситуаціями, які не є загальнорозповсюдженими. Тож, саме про роль майстра і його місце в цій концепції ми і поговоримо.
Організація. Саме майстер є особою, яка бере на себе більшість організаційних питань щодо гри. Узгоджує місце, час, і все таке подібне. І саме вам треба приділяти цьому увагу, перепитувати в гравців, знаходити віконечки і так далі. Це сумно, це заважає, це нецікаво, але, на жаль, є необхідним, тим більше в ці трошечки буремні часи. Тож пошвидше перейдемо до інших задач майстра.
Сумісність. Саме майстер підбирає людей до своєї кампанії, знайомиться з їхніми цілями, а також має можливість хоч трошки розуміти характер людей, їхні бажання і бачення. Власне, тут починається трошки більше роботи. Вам треба зрозуміти чого можуть хотіти люди від вашої гри, та як наприкінці цього всього, зробити цю гру такою, аби вона сподобалася всім і кожному саме з урахуванням того, що всі ми такі різні.
Онбордінг. Одним з ключових стопорів для багатьох людей, що цікавляться НРІ є складність цього хобі. Розбиратися із правилами, читати 300-сторінкові рулбуки, чи просто намагатися зрозуміти складний сленг задротів зможе не кожен. Звісно, ви можете обрати просто не грати з новачками. Але якщо ви хочете, щоб ваші ігри подобалися усім, хочете розвивати хобі, збільшувати ком'юніті, то вам буде потрібно зробити так, щоб у вашу гру можна було просто прийти і почати грати. Варто напрацювати механізми розкриття правил під час процесу, та не завалювати людей як тонами лордампу, так і десятками тон складних нюансів кидків кубів.
Робота з фідбеком. Ви маєте дослухатися до кожного з ваших гравців, вам треба краще розуміти після гри, що саме сподобалось, що ні, та адаптувати гру для кожного з учасників. Окремо зауважу, що під час роботи з фідбеком (а також власного аналізу динаміки гри) дуже варто звертати увагу не тільки на негативний фідбек, але й на позитивний, щоб краще розуміти де і що подобається якнайбільше.
Все це, насправді, не нова річ, і цей підхід був актуальним в багатьох питаннях ще з давніх часів. Я ще раз наголошу, що його дотримання не є "буттям тамадою", чи "розважанням за гроші". Це буквально сучасна, формалізована інтерпретація закону гостинності, однієї з ключових традицій людства, притаманній більшості народів і культур навіть у самі давні часи. Тому, власне, і варто сприймати цей підхід саме так, як власне сприймається піклування про гостей, їхній комфорт і файне спільне проведення часу. Хазяїн в цьому випадку жодним чином не є "обслугою", але він все ще є зацікавленим у тому, щоб гостям в нього сподобалося, і саме їхнє задоволення часто є головною, цілком нематеріальною винагородою. Від якої задоволення в тому числі отримує і хазяїн.
Ну і звісно можна піти від зворотнього і уявити, що ні, ми принципово з цим боремось, не хочемо нікого розважати і обслуговувати, робимо ігри для себе. Мені здається, що це в принципі сумно і нездорово, якщо майстру пофіг на своїх гравців і він просто хоче розважитись сам за їхній рахунок, абсолютно не замислюючись над якістю своїх ігор та враженнями гравців. Сподіваюсь, ви так все ж таки не робите.
Від слів до засобів — як забезпечити той сервіс?
Тож, якщо ми розібрались, чому саме майстер в нашій концепції має робити купу таких важливих речей, перейдемо до практики. А саме до відповіді на питання з цього заголовку. Насправді, нічого критично важкого в цьому нема, але деякі речі завжди варто систематизувати і нагадувати про них. Тож, для того, щоб ваша гра була файним сервісом вам треба вирішити декілька питань.
Accessibility. Доступність та її питання має бути вирішеним ще до початку гри. Це стосується як забезпечення інклюзивності, якщо хтось з гравців її потребує, так і доступність для людей і в іншому контексті. Ви маєте попілкуватися, що підібрали гравців так, що вони доїдуть, якщо водите офлайн, а не з'ясують що їм до вас добиратися 2 дні потягом через снігопад. Звісно, це перебільшення, але в цілому важливий аспект. Ви маєте розуміти, що всі гравці зможуть взяти у грі участь, мають для цього усі необхідні можливості та інструменти. І проговорити це. Щодо гри онлайн — впевнитися у своєму зв'язку, апаратурі, та в наявності того всього у ваших гравців. Ніщо так не псує гру усім як розуміння, що хтось взагалі ніколи не користувався Діскордом і не має там акаунту.
Tools. Варто мати усі необхідні інструменти, та вміти ними вправно користуватися, для того, щоб ви займалися саме грою, а не навчанням у те як грати в гру, чи спробами побороти Foundry. Тобто якщо у вас є якісь інструменти — варто володіти ними на притомному рівні. Але не тільки це — варто одразу розуміти, як саме краще буде навчити володіти ними ваших гравців і провести той самий вищезгаданий онбордінг.
Coaching. Саме ви, як майстер, маєте пояснювати людям деякі очевидні речі, якщо ви цього ще не зробили. Починаючи від правил, закінчуючи нормою взаємодії поміж гравцями, а також припустимими і неприпустимими в тому числі для вас речами, які можуть трапиться на грі. В тому числі — інспірувати взаємодії, які вважаєте важливими, значущими чи спонукати закривати якісь теми чи напрямки, що не цікавлять більшість.
Moderation. Ви як майстер маєте деяке вирішальне слово, і не тільки та не стільки в контексті правил гри, тут якраз питання куди більш дискусійне. Ви маєте вирішальне слово про те, як і кому можна поводитись у вашому просторі, і комфорт ваш та інших учасників має завжди бути важливішим за комфорт одного з них. Якщо комусь весело робити хуйню, що робить дискомфорт іншим — це ваш обов'язок показати людині на двері. Бо файний сервіс не дозволяє робитися в себе хуйні. А гостинність не передбачає сідання хазяїну на голову.
Retention. Так-так, ви маєте завжди думати про те, як саме ваша гра вплине на вашу подальшу репутацію та на зацікавленість людей продовжувати з вами взаємодіяти. Навіть якщо це не питання грошей, навіть якщо це не питання продовження кампейну. Просто сама лише думка про це зазвичай змушує старатися трошки більше та піклуватися про спільний простір крапельку краще. А якщо ж ви водите ігри за гроші чи то граєте в кампейн, або і те і інше — то тут у вас вже має бути пряма зацікавленість саме в утриманні людей в процесі.
Всі ці питання можуть вирішуватися відносно просто, але ви маєте завжди принаймні думати про те, як саме їх вирішити та яким саме шляхом. В цілому, зараз у світі настільно-рольових ігор вже є достатньо готових рішень для кожного пункту.
Нульова сесія легко встановлює межі і правила взаємодії.
Трьохактова драматична структура забезпечує файний флоу сюжету і подій, а кліфхенгери хорошо себе проявляють не тільки у серіалі.
Чудова навичка розмови словами через рот допомагає показати людині на двері, або зробити так щоб їй взагалі не треба було уходити.
Віртуальні столи мають безліч зручних інструментів, а для офлайн-ігор існує купа гарних аксесуарів.
Якщо в вас будуть якісь ще поради щодо інструментів — обов'язково скажіть, це корисно ділитися досвідом і навичками.
Трошки про комерцію та інші деталі, які не варті окремого заголовку
Насправді, всі поради вище дійсно, як на мою думку є вкрай необхідним елементом для майстрів, які хочуть водити комерційні ігри. Але з іншого боку, цей підхід жодним чином не завадить і некомерційним іграм в цілому теж. Бо мені знову ж таки, доволі неприємно уявляти, що хтось буде виправдовувати безплатністю погану підготовку, відсутність нормальної взаємодії чи ще якийсь треш, мов "це безплатно, тож жеріть що дали". Це неправильно і так не має бути.
Але також я б хотів зазначити ще один важливий елемент, який можна взяти з тієї саме ігрової індустрії. Ніколи не треба намагатися зробити щось "вау". Майстерність — вона завжди ховається у повторюваності, у речах, які можна змінювати і оцінювати. Так, ви можете провести дуже круту гру, яка сподобається саме цій команді гравців, повністю ігноруючи мої поради. Ви можете провести дуже погану гру, навіть якщо будете робити все чи майже все так, як треба.
Але дивитися треба і варто саме на те, що виходить "в середньому", працює краще на вашого "середнього" гравця, і забезпечує стабільно якісний результат. Саме тому я є прямим супротивником спробам створити "вау-ефект" спеціально, різким обертам сюжетів, чи іншим, ще менш етичним експериментам. Бо ризик створити хуйню зазвичай перевищує потенційну вигоду від "вау-ефекту". Та й сам той ефект може виникнути і сам по собі, без зайвих потуг і способів знайти як усіх здивувати. А я нагадаю, що здивування буває (і частіше за все трапляється) не тільки приємне, а й дуже-таки неприємне.
Наостанок хочу сказати, що термін "Гра як сервіс" може звучати сухо, корпоративно і бездушно. Але парадокс у тому, що саме такий підхід забезпечує найбільшу душевність за столом.
Чому? Тому що він прибирає з рівняння егоїзм, хаос і непорозуміння. Коли ви ставитеся до своєї гри як до відповідального сервісу, ви транслюєте гравцям просту думку: "Я ціную ваш час. Я ціную ваші емоції. Мені не все одно".
Тож не бійтеся ставитися до ігри, як до "сервісу". Мені скоріш страшно, коли до неї не ставляться саме так.